Читати книгу - "Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства"

Завжди пам'ятайте про свою землю… Якщо треба буде вмерти за свою землю і святу віру, сміливо йдіть на смерть. Пам'ятайте Письмо: «Один Господь, одна віра, одне хрещення» (Еф. IV. 5). Хто ми? Ми ті, хто живу жертву приносять, чисту й непорочну…»

Ось ваш символ і ваше знамено.

МЕНТАЛЬНЕ ПІДҐРУНТЯ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ПИТАННЯ

Мы широко по дебрям и лесам Перед Европою пригожей Раскинемся. Мы обернемся к вам Своею азиатской рожей…

А. Блок

— При всій безпосередній близькості українців і росіян прямі духовні предки у них досить різні. У росіян — біблійний Мешех [Інколи його ще називали «Маш». Див.: Библейская энциклопедия. — С. 471] (нащадок єгиптян). Читач вже знає, що послані у Східний похід війська злилися з аборигенами Колхіди і дійшли Волгою до місця, де розкинулись сучасні Москва, Нижній Новгород, Твер. Прибулі єгиптяни та їхні нащадки істотно вплинули на архетип майбутніх росіян.

А українці, як зазначалося, мають біблійного предка Тувала. Саме цей етнос — корінь, прищеплений на землі скіфів, дав могутній паросток, з якого виріс народ русів — українців, корінний, «базовий» руський (слов'янський) народ. Першими прийшли у Припонтиду кімри-кельти (Гомер), котрі не затримались у Аратті, пішли на край Європи (Бретань, Англія, Шотландія) і в Середземномор'я (Троя, етруски). Згодом прийшли скіфи (Магог) — не у VIII столітті до н. е., як вважає багато хто, а в XV (за Гомером, за 1000 р. до нашестя Дарія в Припонтиду). Вони забезпечили розквіт Аратти.

Затим із Мідії (Мала Азія) прийшли сармати (Мадай) — найближчі ваші предки. Через Припонтиду пройшли також галли й іонійці (Яван). Іонійці — корінний народ античної Греції, а галли пішли в Західну Європу, в Малу Азію і Палестину. Звідси українська Галичина, французька Галлія, німецьке місто Галле, іспанська Галіція, малоазіатська Галатея, палестинська Галілея (батьківщина Ісуса Христа) звучать однаково.

І. нарешті, на землі Магога (Скіфії) з'являються Тувал і Тирас (Рош). Разом із цими народами фігурує Мешех.

Прямі предки південних русів (українців) — народ Тувал (Фувал) прийшов на землі України в І столітті н. е. з Галілеї — батьківщини Ісуса Христа. Земляків Ісуса апостол Андрій називав «братами Божої Матері». Це вони зробили великий хрест і встановили його на тому місці, де тепер височить арка возз'єднання України з Росією. Саме тут Первозванний виголосив знамениті слова: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них возсіяє Благодать Божа. А довкола розкинеться багатохрамове, золотоголове місто».

Народ Тувал (тиверці — галілеяни) асимілювався із сарматами, антами, скіфами- сколотами й утворив ядро русів — народу, який у Біблії названий Тирас, чи Рош (Рос). Тирас (Фірас) — так називався за давнини Дністер. Від правого берега Дніпра на захід до Дністра й оселився народ Рош (Рус) — нащадок одноплемінників Святої Діви, Ісуса Христа і Його апостолів.

Звичайно, згодом у межах спільної держави — Київської Русі нащадки Мешеха і Тувала змішались. Тувал (галілеяни — скіфи — сармати — анти) також став предком мосхів, але швидше непрямим. Як відомо, московитів, що жили на берегах Москви й Оки, взяв під свою руку Юрій Долгорукий. В залежність від київських князів потрапили також племена в'ятичів, перм'яків, мордви, удмуртів, чувашів та ін. Проте згодом у формуванні російського етносу визначальну роль почав відігравати татаро-монгольський фактор.

У КОЖНОМУ РОСІЯНИНОВІ ПРИХОВУЄТЬСЯ МЕШЕХ

Россия — сфинкс… А. Блок

Гуру продовжував:

— Біблійний Мешех — це єгипетське генетичне і духовне начало росіян; його, як закваску в хлібі, хоч і не видно, але воно дається взнаки. Якщо Тирас (слов'янство) уособлює загальні риси росіян та українців, то Тувал і Мешех — їх суттєві відмінності.

Єгипетський Мешех проявляється в російському гегемонізмі. Панування (зокрема духовний вплив) над усім античним світом стало ідеєю фікс Єгипту» І він тисячу років тримав у руках і Велику Грецію, і Великий Рим.»… Навіть щит і шолом елліни запозичили в Єгипті [Геродот. Історія. — IV, 180], — з гіркотою писав Геродот, — не кажучи вже про релігію (адже грецькі і римські боги — це перейменовані єгипетські) й філософію.

А у чому суть російської ідеї? Хіба не в гегемонізмі?

У російській нації вражає прірва між насправді великою культурою, створеною її елітою, і темнотою, некультурністю, грубістю «глибинних» верств народу. Хіба не так? Росія — світоч, якщо взяти твори Достоєвського, Толстого, Чехова, Чайковського, Рєпіна, Крамського і т. д. А. Толстой вважав, що росіянин саме тому гидкий, що нічого не знає і знати не хоче. Щось сталося — одразу посилає за відомою російською адресою. І Росія — край напівцивілізованих людей (так приблизно писав Чаадаев). Неуцтво, брутальність, пияцтво, бруд… Великий народ і… дивний. Релігія? Так, Росія була центром православ'я. І в той же час, за В. Бєлінським, російська людина згадує про Бога, почісуючи себе нижче спини.

Усе це — залишки єгипетського впливу. Чисто єгипетська риса: найвищий інтелект, неземні знання, найскладніші культи, розвинена культура, якщо говорити про касти жерців, писарів, чиновників. У храмі Амона, в його святая святих, було 10 книжок, які містили знання найвищого рівня… а читати їх могли лише три-чотири вищих жерці. Решта не мала права навіть знати про ці книжки. «Глибинні» ж верстви народу жили в страшній темряві і дикунстві. Єгипет — світоч і вогнище моторошної темряви. Дивна нація…

Символи Єгипту (Мешеха) — сфінкс і піраміда. Недаремно поет-провидець О. Блок назвав Росію сфінксом. Піраміда, як відомо, — «вогонь всередині», приховане полум'я.

Візьміть росіян, їх зовнішню флегматичність, благодушність. А всередині? «Не приведи, Господи, побачити російський бунт — безглуздий і жорстокий», — писав О. Пушкін про пугачовщину. Але що написав би він про Жовтневу революцію і громадянську війну, які обернулися в тисячу разів більшими жертвами? Таких кривавих битв світ ніколи не знав. А будівництво комунізму, цієї «дороги в нікуди»? Хіба не з Петербурга воно розпочалося? Про комунізм у Біблії сказано: «Ось на землі буде дешевизна у всьому, і всі подумають, що настав мир» [Єзд. XVI. 22].

Прагнення Росії знеособити «менших братів», позбавити їх мови, духовної своєрідності, підкорити собі, встановити опікунство — все це є, і нікуди від цього не дітися, це у підсвідомості. Хоча й може безкорисно допомогти, захистити, поділитися по-братськи. Все це — єгипетський Мешех у поєднанні з російським степовим роздоллям і нехлюйством.

З таким братом, звичайно, жити можна. Але жити, говорю це на підставі ґрунтовного аналізу слов'янського, російського, українського менталітету, який