Читати книгу - "Година Бика"

Цей жахливий стан безвір’я, скепсису, нерозуміння шляху породжує, крім усього, ще й шизофренію. За секретними підрахунками, на Тормансі близько шістдесяти відсотків населення — психічнохворі. Досі «кжи» зневажали всі, а «джи», залякані «Змієносцями», жили в постійному страху. Тепер назріває криза. «Джи» і «кжи» зрозуміли, що так жити більше не можна, необхідно скинути обман і брехню, якими їх обплутали. Якщо вдасться показати їм правильний шлях, зруйнувати недовіру — тоді можна повертатися додому!

«Кораблю — зліт!» Скільки ще днів доведеться чекати ці довгожданні слова! Скільки ще днів доведеться провести у мансарді й підземеллі, поки вона здобуде право сказати ці слова Гріф Ріфту, який від тривоги ставав дедалі нетерплячішим. Цими днями має відбутися нелегке побачення з ним по СДФ. Потрібна ще одна дев’ятиніжка або хоча б її проектор для святилища Трьох Кроків.

Засинаючи, Родіс із сумом згадала свою «Мері», як живу істоту, що залишилась у садах Цоам.

Вона підвелася з першими променями світила й ледве встигла проробити ранкові вправи, як з’явився «ліловий» і сповістив про прибуття (вони ніколи не приходили, тільки «прибували») спеціального уповноваженого володаря Ян-Ях. Трохи здивована раннім візитом, Фай Родіс зустрілася з невисоким, опасистим са-нозником. Золоті змії на грудях і плечах свідчили про дуже високий ранг безпосереднього помічника Ради Чотирьох.

«Змієносець» передав вітання від Чойо Чагаса. Земна гостя ні в якому разі не повинна розглядати своє переселення як вигнання чи немилість з боку володаря. Великий і Мудрий вирішив, що в палаці їй самотньо і приємніше бути ближче до своїх супутників.

Родіс, приховавши усмішку, подякувала, додавши, що тут вона так само далека від міста, як і в палаці.

Сановник зітхнув з вдаваним смутком. Ян Гао-Юар, сказав він, зробить усе, щоб забезпечити її охороною, яка б не заважала під час прогулянок по столиці. Родіс висловила ввічливий сумнів. «Змієносець» поцікавився, чи добре опікають її призначені на те люди. Поговоривши про дрібниці, він підвівся. Знуджене, тупе обличчя його зробилося настороженим, гострі розумні очі забігали по кімнаті. Він схилився до Родіс і ледь чутно запитав, чи може вона увімкнути машину для захисту від підслуховування. Ствердно кивнувши, Родіс покрутила циферблат дев’ятиніжки, стала перед кріслами й витягла платівки випромінювачів. Магнітний промінь пробіг по кутках кімнати, складках завіси й меблях на випадок, якби там встановили нові апарати. Заспокоєний сановник знову вмостився у кріслі і, не зводячи настирливого погляду з Фай Родіс, заговорив про невдоволення народу владою і сучасним життям. Деякі вищі сановники, розуміючи це, згодні змінити діюче управління. Зокрема, у нього в руках «лілові» на чолі з самим Ян Гао-Юаром. Якби Фай Родіс допомогла йому, то влада Чойо Чагаса і всієї Ради Чотирьох впала б.

— Що, по-вашому, я мушу зробити для цього? — запитала Родіс.

— Зовсім мало. Дайте нам декілька ваших машин, — він зиркнув на СДФ, — і виступіть по телебаченню із заявою, що ви на нашому боці. Це ми беремось влаштувати.

— І що ж буде після того, як ви скинете владу?

— Вам, землянам, буде цілковита свобода пересування по планеті. Живіть у нас скільки завгодно, робіть що хочете! І коли прийде другий зореліт, то для нього не буде теж ніяких обмежень.

— Це для нас, гостей, а для народу Ян-Ях?

«Змієносець» спохмурнів, ніби Родіс запитала його про щось нетактовне. Він почав плутано просторікувати про несправедливості, масові страти й тортури, дурних сановників, нікчемність трьох членів Ради Чотирьох і більшості підібраної Чойо Чагвсом з найосвіченіших і боягузливих людей. Але Родіс невблаганно повертала його до суті питання, просячи перелічити ті реальні зміни у житті планети, які настануть після повалення Ради Чотирьох.

«Змієносець», гніваючись, закушував губу, барабанив пальцями по кріслу і, зрозумівши, що неможливо відбутися загальними словами, почав перераховувати:

— Ми збільшимо кількість розваг. За короткий строк збудуємо багато Будинків Кохання, Вікон Життя, палаців відпочинку на берегах Екваторіального моря. Знімемо обмеження на сексуальні видовища, знищимо відповідальність чоловіків за початкову стадію виховання дітей… Усе це для обох класів. Ну, а окремо для «джи». Треба зняти заборону на передачі з космосу. Я не бачу в цьому ніякої небезпеки для держави. Передачі рідко вловимі й незрозумілі…

Родіс мовчки вивчала сановника, намагаючись зрозуміти хід його думок, потім повільно проказала:

— Ви повинні відмінити закон про ранню смерть: ні «джи», ні «кжи» більше не буде. Не годуватимете дітей фальсифікованими продуктами! Витратите в сотні разів більше коштів на виховання, на кращі школи, подорожі, на загальне поліпшення життя. Збудуєте більше лікарень, їдалень, житла. Створите музеї. Іншими будуть науки, мистецтва. Ми допоможемо вам змінити й поліпшити багато чого в житті народу.

— О! Все це набагато важче. Планета надто бідна після Століть Голоду. Не можна все зразу. Багато наших устроїв необхідні. І повірте, «кжи» щасливі, по-своєму, звичайно. — Він пильно подивився на Родіс і додав: — Чи знаєте ви, що історичний процес схожий на маятник, який коливається туди й сюди, проходить піки протилежностей і глибокий спад. З нашою перемогою хитнеться до піка економічної інтенсивності життя — і тоді…

— Але ж це неправильно! Фактичний хід історії інший. Маятник — це лише образ, вигаданий людьми однолінійного мислення, котрі не знають діалектики. Образ народився із страждань у масах людей при наявності дрібних змін системи управління, без корінної її переміни. Адже нічого не зміниться, якщо прийняти доктрину, протилежну попередній, перебудувати психологію, пристосуватись. Мине час, усе зруйнується, приносячи незліченні біди. Ваші економісти не вміють передбачати і боронитися від кількісно-якісної природної пульсації життя. Обов’язок людини знищити ці «маятникові» страждання.

— Облишмо далекі наслідки! Хіба самий тільки приріст розваг, забав не буде цінним досягненням для народу?

— Звичайно, не буде! Прірва між злиденним життям і розвагами стане тим страшніша, чим сильніша ілюзія. Збіднення і звуження індивідуального й суспільного життя людини більше розходиться з тими нереальними видіннями, якими їх отуманюють. Штучна величність, напруженість, повнота почуттів в ілюзіях викликає розщеплення психіки між примарним світом і реальністю життя.

— Виходить, ви не вірите в нас, не вважаєте переворот потрібним?

— Так. Я почула лише порожні слова. У вас і ваших спільників немає знань, не розроблена програма й не досліджена ситуація. Ви не знаєте, з чого почати, до