Читати книгу - "Дамір, Iрина Давидова"

— Несподівана. Що поробляєте в цих краях? — запитав я, прекрасно знаючи, що він живе в іншому кінці міста.

— Вибачте, я поки піду в кондитерський ряд, — промовила Лія, я кивнув і знову подивився на Артема, який сальним поглядом проводив мою дівчину.

— Що там з моїм питанням?

— Ой, так, звісно! — стрепенувся він, повертаючи погляд: — До дівчини їду, не одному ж зустрічати таке свято.

— Вірно.

— А Ви чим плануєте займатися?

— Вам весь список оголосити? — мені ніколи не подобався цей виродок, а тепер, коли я побачив, як він дивився на Лію, у мене з'явилося одне бажання — задушити його.

— Я зрозумів, не треба. Мабуть, піду, а то мене моя дама зачекалася. Зі святом!

— І Вас! — відповів я, і розвернувшись, пішов шукати кохану, яка напевно вже чекала на мене. — Все нормально? — запитав, коли побачив її з насупленим обличчям біля цукерок.

— Так, просто наче солодкого хочеться, але при такому достатку пропадає все бажання.

— Тоді підемо на касу і додому, думаю, в нас є солодке.

— Добре. Але ось ці все ж візьму.

Новий рік ми зустріли в ліжку на шовкових простирадлах. Лія сказала, що це була її мрія, лежати голими в ліжку і пити шампанське в новорічну ніч. Я не міг їй в цьому відмовити. Вона була щаслива і така сексуальна, що готовий був влаштовувати таке свято, хоч кожен день. Поруч з нашим ліжком стояв маленький столик з купою різних закусок, приготовлених кухаркою. Але найбільше мала уплітала куплені оливки, запиваючи при цьому шампанським. У спальні панувала напівтемрява, я перетягнув до нас пару гірлянд, які раз у раз переливалися різними вогниками. Всю романтику новорічної ночі завершував, а можливо і починав, ніжний, повільний, проникливий секс, якого мені здавалося раніше у мене ніколи не було. Ми буквально ніжилися в обіймах один одного, даруючи шалену насолоду. І так пройшла вся ніч, в наших ласках, стогонах і в любові. До ранку…

Через два тижні, як раз на Старий Новий рік, я вирішив зробити малій пропозицію. Я зрозумів, як сильно її люблю, і хочу, щоб вона завжди була поруч. Я два тижні розмірковував над своїм бажанням і зрозумів, що саме зараз настав час. Вперше в житті я зміг полюбити жінку, вперше задумався про весілля, і вирішив, що Лія моя доля. Вік мій давно перейшов ту межу, коли можна ще сумніватися, зараз я доросла, самостійна людина, яка може забезпечити свою сім'ю. Так чому б мені її чи не створити?

Ще раз глянувши на кільце, я закрив коробочку і прибрав її в кишеню піджака, й одразу в кабінет увійшла Лія, злегка розпатлана, але як завжди ніжна. Я піднявся їй назустріч, бажаючи поцілувати бо не бачив її кілька годин, але дівчина чомусь відразу ж відсторонилася, варто було мені підійти ближче.

— Як пройшла розмова з Сергієм Костянтиновичем? Він зрозумів чому ти йдеш? — запитав я, не розуміючи її відстороненості.

— Не було ніякої розмови, — серйозно відповіла Лія, а потім зітхнувши, додала: — Мені потрібно дещо тобі сказати.

— Що? Тобто, почекай! Спочатку я, — видихнув, нервуючи і заговорив: — Загалом..., я тут поки надумав..., скажу, хоча зізнаюся, рішення далося не просто. Для мене — це вперше.

— Що?

— Крихітко, я знаю, що дуже не вчасно, але я довго думав і ці два тижні стали для мене вирішальними. Я зрозумів, як сильно тебе люблю. І дуже хочу, щоб ти стала моєю дружиною — випалив я, дістав кільце і почав чекати відповіді, але Лія завмерла, немов її облили холодною водою.

— Даміре, замовкни! — крикнула вона, і я примружився, намагаючись зрозуміти, що з нею не так.

Сам, чорт забирай, давно так не нервував, але чомусь очікував від неї іншої реакції.

— Я йду, — злегка заїкнувшись, відповіла вона, ховаючи від мене свій погляд.

— Поясни, що ти маєш на увазі? — сказився, абсолютно не розуміючи її поведінки.

— Я з тобою грала! Що не зрозумілого?

Я похолов від її слів, і схопивши за горло, люто подивився в очі.

— Що значить, грала? Що ти верзеш?

— У мене є інший чоловік, — і щоб явно зробити мені ще болючіше, вона додала: — Весь цей час він був.

— Якого хріна ти мені це говориш? — закричав, і злегка струснув, продовжуючи її утримувати. Очі Лії були порожні. Бл*дь!

— Мені хотілося відволіктися, розвіятися. Ти мені це подарував. Тепер же я виходжу за нього заміж.

— Ти брешеш, Ліє! Ти брешеш!

— Я не можу брехати, більше не можу, і тому йду.

— Хто він? — стиснув трохи сильніше руку на її шиї. Розумів, що роблю боляче, але в душі вибухнула лють.

— Шираєв. Я люблю його, — тихо, але серйозно відповіла вона, а у мене від її слів всередині все обірвалося, і я різко опустив руку.