Читати книгу - "Шлях митця. Духовна дорога до примноження творчості"

Дякую. Я рада, що «Шлях митця» використовується у таких різноманітних середовищах (у коледжах, в університетах, у практиці психотерапевтів і на заняттях творчих спілок). Ще раз хочу нагадати, що методику цієї книжки потрібно використовувати, дотримуючись духу, у якому вона написана. Якщо вам потрібна підказка — завжди насамперед звертайтеся до тексту. Це індивідуальна мандрівка, яку можна скоординувати як груповий процес. Якщо ви не можете знайти або започаткувати групу, то вважайте своєю спілкою себе і цю книжку!

Передайте її далі. Якщо ви організовуєте творчу спілку, де всі рівні, то вам не потрібно перетворювати «Шлях митця» на прибутковий бізнес — ні для себе, ні для мене. Якщо десятина — одна з ваших духовних практик, то я раджу придбати цю книжку і передавати її з рук у руки.

Додаток

Створення священного кола

У дитинстві одним із моїх улюблених героїв був Джонні Епплсід[27]. Мені дуже подобалася ідея обходисвіта, який мандрує Америкою, залишаючи по собі цвітіння яблунь. Сподіваюся, що ця книжка також залишить по собі квітучий сад митців і творчих кіл. Вірячи, що все саме так і станеться, у цьому есе я дам декілька порад, як самотужки організувати творче коло. На власному вчительському досвіді я переконалася, що для творчого росту необхідна атмосфера безпеки і довіри. Ось поради, як створити таку атмосферу.

Священне Коло

Мистецтво — справа душі, а не розуму. Коли ми маємо справу з людськими мріями — а радше з баченнями, — то потрапляємо у священний світ. Ми стикаємося із силами та енергіями, які значно потужніші за наші. Ми стаємо учасниками священної угоди, про яку знаємо дуже мало. Ми можемо вловити не її форму, а лише тінь.

Саме тому так важливо, щоб усі зібрання творчих людей відбувалися у атмосфері священної довіри. Коли ми задіюємо власну творчість, то закликаємо Великого Творця, а Його сила може змінювати життя, впливати на долю і здійснювати мрії.

Ми, як люди, часто буваємо нетерплячими, сердитими, нетактовними. Нам складно ставитися до рідних з такою любов’ю, яку ми насправді до них відчуваємо. Попри це, вони терплять нас, тому що ми — частина їхньої сім’ї, яку вони поважають, хоч у нас трапляються напади гніву.

Як митці, ми належимо до стародавнього і священного племені. Ми — носії істини, яку через нас передає дух. Коли ми спілкуємося одне з одним, то контактуємо не лише з нашими людськими особистостями, а і з незримими, але завжди присутніми низками ідей, бачень, історій, віршів, пісень, скульптур, які юрмляться у храмі свідомості, чекаючи своєї черги, щоб з’явитися на світ.

Ми створені для того, щоб допомагати один одному давати життя своїм мріям. Ми не можемо трудитися за інших, але можемо підтримати роботу, яку повинен зробити кожен, щоб привести на світ своє мистецтво і виплекати його до зрілості.

Саме тому Священне Коло повинне існувати всюди, де присутня творчість. Власне, це коло, яке нас захищає, ця огорожа з рідних душ, оживляє нас на найвищому рівні. Малюючи і визнаючи Священне Коло, ми оголошуємо, що принципи мають більше значення, аніж особистості. Перебуваючи в безпечному оточенні своїх друзів по творчості, ми закликаємо дух служіння найвищому благу і віру в успіх нашого блага.

Посеред нас немає місця заздрості, наклепам, критиці, дратівливості, ворожості, сарказму і хитрості. Усе це може існувати у світі, проте не серед нас, митців.

Успіх породжується у спільнотах. Малюючи Священне Коло, ми створюємо острівець безпеки, який притягує до нас добро. Правильно це виконавши, ми притягуємо до себе найкраще: потрібних людей, дари, якими ми можемо якнайкраще скористатися.

Підґрунтям Священного Кола слугують повага та довіра. Уявіть собі сад, у якому кожна рослина має своє ім’я і місце. Жодна квітка не втрачає своєї цінності через те, що поруч розквітає інша. Кожне цвітіння унікальне, кожне по-своєму прекрасне і неповторне.

Ставмося до цього саду обачно. Не вириваймо з коренем ідеї одне одного, не давши їм часу розцвісти. Виявімо терпіння до процесу росту, дозрівання, циклічності, плодоношення і повторного посіву. Не поспішаймо один одного осуджувати у бездумному прагненні штучно прискорити чийсь ріст. Нехай у новонародженого митця усередині нас завжди буде можливість спробувати, спотикатися, упасти і знову почати заново. Пам’ятаймо, що в природі кожна втрата має своє значення. Те саме стосується і нас. Якщо використати творчу поразку собі на користь, вона може стати компостом, який удобрить творчий успіх наступного сезону. Пам’ятайте: перед нами довгий процес дозрівання і збирання урожаю, а не усунення перешкод нашвидкуруч.

Мистецтво — справа душі, а разом ми — духовна спільнота.

Творчість — це моя основна професія ось уже двадцять п’ять років, а протягом останніх п’ятнадцяти років я викладаю курс творчого відновлення. За цей час у мене було безліч нагод побачити і зрозуміти, що означає не мати достатньо творчої підтримки і що означає її знайти. Часто саме у цьому полягає різниця між успіхом і поразкою, між надією і відчаєм.

Тут ідеться про важливість миті, коли ми вириваємося з усамітнення. Як і в будь-якому процесі відновлення, такий ривок — це потужний перший крок. Творче відновлення, як і будь-яке інше, може супроводжуватися підтримкою однодумців. Групи, які працюють за методикою дванадцяти кроків, особливо дієві тоді, коли потрібно після чогось відновитися. Творчі спілки дають чудові результати, коли потрібно заради чогось відновитися.

Коли мене просять назвати один фактор, який, на мою думку, найважливіший для тривалої творчої продуктивності, я знаю, що від мене очікують почути щось на кшталт «усамітнення», чи «незалежний прибуток», чи «мати когось, хто зможе доглядати за дитиною». Все це дійсно потрібно і неодноразово озвучувалося, проте я гадаю, що значно важливіше те, що я називаю «дзеркалом, якому можна довіряти».

Простими словами, дзеркало, якому можна довіряти — це друг вашої творчості, той, хто вірить у вас і ваше творче начало.

Як митці ми можемо свідомо створювати так