Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

Джейн кинула погляд на голову Верховної Ради, що стояв біля самої сцени. Він пильно дивився на Таяну. Серце Джейн стиснулося, зачарована зціленням дітей вона не помічала всіх довкола. Вона забула попередження Маркуса. Вона думала, що рішення Фелікса непорушні, адже він такий могутній. Але тут справді існували свої правила. Вона зітхнула.

- Я все розумію. Ми поговоримо пізніше, гаразд?

Маркус, кинувши на Джейн теплий погляд, пішов зайняти своє місце під сценою. І там відразу залунав чийсь регіт: поряд з Маркусом усім завжди ставало весело, але тільки не Джейн цього разу. Всі почали розсідатися по своїх місцях. Касандра в красивій смарагдовій сукні з гордим виразом обличчя сіла поряд з Феліксом.

Після розмови з Маркусом, після її усвідомлення впливу вельмож, їй так хотілося підбігти до Фелікса, схопити за руку і крикнути: ”Будь ласка, вилікуй їх усіх, будь ласка, і нехай думки всіх інших не мають для тебе значення!”

Заграла музика, пролунали хвалебні промови на адресу Батька, на сцені заграли театральні постановки про день приходу “зеленої води” та появу в Айронвуді Батька. Зрештою, розпочалася вистава, в якій брали участь жителі сірого будинку. Джейн вперше могла спостерігати реакцію мешканців Айронвуда на таку масову появу людей із фізичними відхиленнями. Всі ледве намагалися дивитись на сцену, багато жінок кривили обличчя і підносили до носа хустки, просякнуті духами, ніби від самого видовища йшов неприємний запах. Що вражало -  каліцтва жителів сірого дому не були помітні, на перший погляд, але це не заважало іншим відвертатися і мружитися. На диво, спостерігаючи за такою реакцією, Джейн не відчувала злості чи образи. Після слів Маркуса вона вперше задумалася про те, що цей світ справді просто інший. Ні, звичайно, вона не кине своєї боротьби за мешканців сірого будинку, але вона почала розуміти всіх жителів Айронвуда, які уникають і зневажають тих, хто не схожий на них. Ці люди живуть у світі, де немає хвороб, де всі мають здорові тіла, і хто знає, як у їхніх очах виглядає будь-яке фізичне каліцтво. Джейн завжди вміла розуміти людей, навіть тоді, коли вони були дуже неправі.

Вистава закінчилася, і Джейн побачила, як Трістан біля сцени готується до виходу. Вона засовалася на стільці від хвилювання, важко було уявити, як люди відреагують на виступ її друга.

Трістан за допомогою Таяни увімкнув музику з телефону Джейн. Жителі Айронвуда стрепенулися на своїх місцях, озираючись і штовхаючи один одного. Будова сцени створювала неймовірну акустику, від чого звук з телефону лунав ніби із колонок чималого розміру. Трістан почав свій танок, а Джейн із захопленням спостерігала за ним. Людина, яка має замість звичайних ніг козлячі копита, так граційно рухалася. Навіть із новоспеченими копитами замість кистей він справлявся чуттєво та ритмічно. Дівчина бачила, як Таяна заворожено дивилася на сцену, поділяючи почуття Джейн. Інші глядачі сиділи збентеженими, не кажучи один одному ні слова. На багатьох обличчях читалася огида, і Джейн зраділа, не помітивши її на лиці Маркуса. Деякі тицяли пальцями на руки Козлоногого і в страху прикривали очі, наче при перегляді фільму жахів. Фелікс дивився виставу з дуже зацікавленим виглядом і в серці Джейн знову щось запекло.

Роздивившись присутніх, дівчина одразу ж припала поглядом до сцени. Як вона захоплювалася своїм другом. Мати таку сміливість, щоб вийти перед людьми, які все життя зневажають тебе. Та ще й станцювати для них танець, якого ніхто раніше не виконував! Трістан навіть не хвилювався, що тепер усі побачать копита на місці його рук.

Танок уже добігав кінця, як Джейн помітила леді Каргу і Діяна, що йшли до сцени. За ними бігли двоє слуг, які несли великі вазони із землею. Вони стрімко пробиралися між рядами, люди навкруги здивовано дивилися їм услід. Всередині все обірвалося. Невже вони знову почнуть обсипати його землею? Не встигла вона злякатися, як пісня закінчилася, і Трістан пішов зі сцени, а стара карга разом із Діяном так і не встигли добігти до неї. Разючим був уже той факт, що вони за три хвилини встигли домовитися, знайти вазони та набрати в них землю. Леді Карга вичитувала послушників, мабуть за те, що вони не змогли дістатися сцени швидше за неї. Дівчина зітхнула з полегшенням — погроза минула. Але як вони посміли? На святі прославлення Батька не можна висловлювати своє невдоволення у бік “людей зеленої води”. Іноді Джейн здавалося, що своїми спробами соціалізувати мешканців сірого будинку, вона більше розлютила інших мешканців, ніж викликала в них чуйність. Це як із хронічними захворюваннями – часом, почавши їх лікувати, відбувається загострення. У деяких людей, на зразок леді Карги, відбулося явне загострення. Після розмови з Маркусом, після того, що вона тільки-но побачила, в її душі закралася тривога. Вона не хотіла влаштовувати революції, але жителі Айронвуда зовсім не планували приймати людей з каліцтвами у відкриті обійми, та й вона вже не могла кинути розпочату справу.

Джейн уже хотіла знайти Трістана, щоб висловити йому своє захоплення, як почула якусь дивно тужливу пісню, що лунала зі сцени.

Вона підвела голову і побачила одну з юних дам з вишивань, яка щось відверто нила собі під ніс. Джейн збентежено подивилася на даму, що сиділа поруч.

— Наприкінці свята дівчата співають пісні, присвячені королю, — поспішила та з поясненнями. Джейн дивувалася, про що ж усі співатимуть, раз його недолюблюють. Але з'ясувалося, що пісні були не хвалебними одами їхньому правителю, а лише баладами, якщо можна їх так назвати, закоханих у короля дівчат. На це просто неможливо було дивитися. Всі вони щось ледь белькотіли, можна було сказати, що вони читають вірші просто трохи мелодійніше, ніж стандартне диктування тексту. Касандра під час цих "пісень" нестримно сміялася, розважалася  закоханими у її нареченого нещасними. У Фелікса ж був незмінно знуджений холодний погляд. Тішило, що він хоча б взагалі дивився на них і слухав, це з його боку виглядало хоча б гідно. Але танцем Трістана він був зацікавлений значно більше. В залі люди навпаки були захоплені дівочими віршами та здається, навіть вважали ці оди справжнім мистецтвом.