Читати книгу - "Незвичайні пригоди Марко Поло"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Я йду, Ашіма! Ти чуєш мене?
З-за дверей долинув радісний голос дівчини:
— Марко, це ти?
Служник повернув у дверях ключ.
Саїд стояв беззбройний. Непрохані гості з'явилися так несподівано, що він зовсім розгубився. Ледача, одноманітна шпигунська робота приспала в ньому обережність. Нараз в коридор ввірвалося сонце. Ворог стояв перед ним, залитий яскравим світлом, високий, сяючий, його меч, глухо стукнувши, упав на підлогу.
Двері було відчинено. Марко побачив Ашіму. Вона несміливо ступила йому назустріч. Їй здавалось, немов вона піднімається на гору. На вершечку стоїть її коханий на тлі пломеніючого вечірнього неба.
Саїд, напруживши м'язи, приготувався до стрибка. Перед ним на підлозі лежав меч, блискучий, як срібло.
— Ашіма, — тихо мовив Марко. — Іди ж до мене!
Тоді вона кинулась до нього і сховала обличчя в нього на грудях. Марко міцно обняв її.
В цю мить Янг почув якийсь шерех. Повернувши голову, носильник побачив невиразні обриси чиєїсь постаті. Він підняв меч і замахнувся. Але Саїд прошмигнув повз нього і помчав униз по сходах.
Перед дверима в дворі стояли три охоронці. Саїд, наче вовк, вскочив у пастку. Він почав відбиватись, кусаючись, шкрябаючись, люто лаючись. Охоронці безжально вбили його.
В ПАЛАЦІ КРОНПРИНЦА
Вони, здавалося, в'їхали прямо у вогненне вечірнє небо. Червоне світло осявало їхні постаті. Ашіма сиділа поперед Марко на коні. Вони їхали на чолі невеличкого загону. Одразу ж за ними сопів Янгів кінь. Замикали загін чотири охоронці Хіу Хенга.
— Ти ще й досі боїшся, Ашіма? — стурбовано запитав Марко.
Повз них пролітали придорожні дерева. Зелене вруно на полях хвилювалось од вітру. Небо поволі згасало. Перед вершниками вимальовувалось місто: безладно розкидані по рівнині будинки й хижки, надмогильні пам'ятники і жертовники для добрих і злих духів.
Марко Поло відчував неспокій. За хвилюючими подіями останніх годин він мало не забув про важке і водночас величне завдання, поставлене перед ним. Він обіцяв смерком зустрітися з Хіу Хенгом, і тому з тривогою чекав першого удару дзвону, який мав сповістити всіх, хто забарився за містом, про те, що скоро буде зачинено міські ворота.
— Марко, я вже не боюсь, — радісно сказала Ашіма і сперлася на його руку. — Ох, я б убила його!
«Маленька моя», з ніжністю подумав Марко і водночас відчув, як у грудях його піднімається, аж подих перехоплює, глуха ненависть до Ахмеда.
Небо посіріло.
— Ти завжди мовчиш, — з легким докором мовила Ашіма.
В цю мить Янг підігнав коня і порівнявся з ними.
— Онде бачите, пане, паланкін? — сказав він. Марко Поло розгледів закритий паланкін під охороною восьми солдатів.
— Що з тобою, Янг? — здивовано запитав Марко Поло. — Чому ти такий схвильований?
— Я загинув, — прошепотів Янг. — Вони знайдуть мене, де б я не сховався.
— Я тебе не розумію, говори ясніше, — нетерпляче сказав Марко.
— Це паланкін міністра Ахмеда, пане, його несуть у віллу над річкою.
Марко натягнув повід. Кінь відкинув назад голову і, гарцюючи, спинився.
— Ти не помилився? — спитав Поло.
Паланкіна вже не було видно. Тепер не можна було гаяти жодної хвилини. У віллі двоє людей залишились наглядати за слугами. Якщо їх не попередити про небезпеку, вони загинуть. Кого ж послати туди? Янга? Чи доручити цю справу комусь із охоронців.
Марко Поло помахом руки підкликав до себе одного з них, мовчки оглянув його і нарешті сказав:
— Їдь назад! Ти повинен перегнати паланкін з вісьмома вершниками, але дивись, щоб вони тебе не помітили. Скажи нашим, щоб вони негайно пішли з будинку. Тільки не вулицею, а понад річкою.
Охоронець кивнув головою.
— Увага й послух! — відповів він і підвівся в сідлі.
— В паланкіні сидить міністр Ахмед, — подумавши, додав Марко.
— Розумію, пане! — мовив верхівець. Повернувши коня, він швидкою риссю подався до вілли.
Пролунав удар великого дзвона. Постать вершника розтанула у вечірніх сутінках.
— Краще б ви послали мене, пане, — озвався Янг, який уже подолав свій страх.
— Ти поїдеш зі мною, Янг. Ти мені ще будеш потрібний.
Вони рушили далі. Перед ними білів міський мур з великою баштою над ворітьми. Ашіма мерзлякувато звела плечі і вчепилася в руду гриву коня. «Ти завжди мовчиш». Нащо вона так сказала? Ще не минула небезпека, а вона вже заважає йому своїми нікчемними думками.
Охоронці на воротях пропустили загін Марко. Людський потік, що вливався в місто, розтікався по численних вуличках і завулках. Погоничі розпрягали перед тавернами своїх віслюків, коней і мулів. Дрібні торговці вантажили на візки свій крам і парасольки від сонця.
Марко спробував уявити, як діятиме Ахмед, дізнавшись про невдачу свого задуму. Перш за все, треба сховати десь у безпечному місці Ашіму — адже властолюбний міністр не спиниться тепер ні перед чим.
Марко пришпорив коня. На перехресті охоронці Хіу Хенга відокремились од нього. Марко з друзями дивилися вслід вершникам, аж поки їхні постаті не зникли в темряві.
Марко Поло розмірковував, чи не попросити йому Хіу Хенга, щоб той узяв Ашіму до себе. Що буде, коли їх спіткає невдача? Ашіма сиділа попереду, навіть не здогадуючись про його роздуми. Вона дрімала, спершись йому на руку. Хвилювання виснажило її. Марко пришпорив коня і звернув у бічну вулицю до свого будинку.
— Ми вже приїхали? — спитала Ашіма. Їй здавалося, немов проминула ціла вічність, відколи її забрали в жовтий паланкін.
Коли вони зайшли в двір і слуга зачинив ворота, Марко відчув себе у цілковитій безпеці, начебто всі тривоги лишились позаду. З кімнати вибігла служниця. Плачучи й сміючись, вона кинулась обнімати свою господиню.
На башті вдруге вдарив великий дзвін Вулиці спорожніли. Марко прикинув у думках, що Ахмед на цей час уже дістався до вілли над річкою.
— Замовкни нарешті! — гримнув він на служницю. Разом з Ашімою і Янгом він зайшов до кімнати.
Служниця, боячись гніву свого пана, швиденько зникла.
Слуга запалив свічки і приніс чай. Янг лишився стояти біля дверей. Ашіма сіла навпроти Марко, стурбовано дивлячись на його покарбоване важкими роздумами чоло.
— Сідай, Янг, — мовив Марко. — У нас лишилося небагато часу.
Янг опустився в крісло. Марко глянув на просте селянське обличчя носильника. Воно йому подобалось. Вийнявши з
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Незвичайні пригоди Марко Поло», після закриття браузера.