Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

— Не було цього! — зніяковів Цінь Чжун.

— Чи було, чи не було — мене не цікавить! — кинув Баоюй. — Ти тільки поклич її та скажи, щоб вона налила мені чашку чаю, а далі тебе не стосується.

— Дивно! — зауважив Цінь Чжун. — Чому б тобі самому її не покликати?

— Одна справа ти, інша — я. На мене вона й уваги не зверне, — розсміявся Баоюй.

Цінь Чжуну нічого не залишалось, як окликнути послушницю:

— Чжинен, налий чашку чаю!

Чжинен часто навідувалася в палац Жунго й бавилася там із Баоюєм і Цінь Чжуном. Тепер вона виросла, пізнала любов, і їй подобалося люб’язне обходження Цінь Чжуна. Цінь Чжуна, у свою чергу, приваблювали свіжість і краса Чжинен. Загалом, вони відчували одне до одного симпатію.

Чжинен принесла чай.

— Це я візьму, — сказав Цінь Чжун.

— Ні, я, — запротестував Баоюй.

— Невже мої руки намазані медом, що ви сваритесь через чашку чаю, яку я тримаю! — вигукнула Чжинен.

Баоюй вихопив чашку й заходився пити. Він хотів запитати про щось Чжинен, але по неї прийшла Чжишань — треба було йти накривати стіл. Слідом з’явилися служниці запрошувати Цінь Чжуна та Баоюя пити чай і їсти фрукти. Вони попоїли трохи й вийшли прогулятися.

Фенцзє в супроводі Цзінсюй пішла відпочивати в спеціально прибрану для неї кімнату. Старші служниці розійшлись, і біля Фенцзє залишилися зовсім молоденькі.

Скориставшись цим, стара черниця звернулася до Фенцзє:

— Є в мене одна справа. Хотіла піти до палацу порадитися зі старою пані, але потім вирішила спершу поговорити з вами.

— Що ж це за справа? — поцікавилася Фенцзе.

— Амітаба! — вигукнула стара черниця. — Коли я прийняла постриг у монастирі Прекрасних талантів, був у мене в повіті Чан’ань дуже багатий благодійник на прізвище Чжан. Його дочка, яку в дитинстві звали Цзіньге, приходила до нашого храму на богослужіння й випадково зустріла там дядька правителя області Чан’ань — молодого пана Лі. З першого ж погляду він закохався в неї й не забарився послати до неї сватів. Але Цзіньге вже була засватана за сина колишнього чан’аньського начальника варти. Родина Чжанів хотіла розірвати шлюбний договір, але побоялася начальника варти. А пан Лі, хоч і довідався, що в дівчини є наречений, не відступився. І батьки її опинились, як кажуть, між двох вогнів. Родина нареченого зчинила скандал, вони кричали: «Скільки потрібно наречених для однієї дочки?» — і подали в суд. Батьки нареченої не на жарт перелякалися й спорядили людей до столиці шукати заступництва. От я й подумала: ваша родина в добрих стосунках із нинішнім генерал-губернатором Чан’ані, паном Юнь Гуаном; може, пані та її син напишуть листа панові Юню, попросять поговорити з начальником варти, тоді начальник погодиться скінчити справу миром, я впевнена. А родина Чжан у боргу не залишиться, віддячить, якщо навіть їй довелося б розоритися.

— Справа, загалом-то, дріб’язкова, — промовила Фенцзє, — тільки стара пані не захоче втручатися.

— А ви не замовите слівце?

— Гроші мені не потрібні, і я теж не буду втручатися, — заявила Фенцзє.

Цзінсюй довго мовчала, а потім сказала:

— Чжани не повірять, що ви не хочете втручатися й вам не потрібні гроші. Вони подумають, що стан вашого роду зовсім поганий, якщо навіть у такій простій справі ви не в змозі допомогти.

Слова черниці зачепили Фенцзє за живе:

— Нехай мене чекає яка завгодно відплата по смерті! Але я обіцяю допомогти, а обіцянки свої завжди виконую. Скажи їм, нехай принесуть три тисячі лянів срібла.

— От і чудово! — вигукнула черниця. — Тепер усе в порядку...

— Тільки не думай, що я спокусилася на гроші! — сказала Фенцзе. — Ці три тисячі будуть потрібні на роз’їзди служників. А мені нічого не треба. Я сама в будь-яку хвилину можу викласти не те що три тисячі, а тридцять тисяч лянів.

— У такому разі зробіть милість, пані!

— Квапитися нема чого. Хіба не бачиш, скільки в мене роботи? Усім потрібна, не можуть без мене обійтися! — вигукнула Фенцзе й додала: — Не турбуйся, позаяк я пообіцяла, все залагоджу!

— Звичайно, звичайно, — підтакнула черниця. — Якби зайнявся хто-небудь інший цією, хоч і дріб’язковою, справою, з ніг збився б! А ви з усім упоруєтеся! Недарма говорить прислів’я: «У кого здібності, той і трудиться». От стара пані й доручає вам то одне, то інше, а вам і про своє здоров’я не гріх подбати.

Слова черниці тішили Фенцзе, і вона, незважаючи на втому, продовжувала розмову.

Тим часом стемніло, і Цінь Чжун вирушив шукати Чжинен. Юну черницю він знайшов у внутрішніх покоях, вона мила посуд,