Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

— Ти що! — злякано закричала Чжинен.

— Мила сестрице, не муч мене! — заблагав Цінь Чжун. — Не погодишся, помру на цім самім місці!

— Я погоджуся, тільки визволи мене із цієї в’язниці, виведи звідси, — відповіла Чжинен.

— Це легко зробити! — сказав Цінь Чжун. — Але далекою водою не вгамуєш спраги!

Сказавши так, він погасив світильник, обійняв Чжинен і повалив на кан. Даремно Чжинен чинила опір. Кричати вона посоромилась, і якось само собою вийшло, що нижній одяг із неї сповз. Але в ту саму мить, коли Цінь Чжун, як мовиться, «увійшов у порт», хтось мовчки на них наліг. Обоє обімліли від страху. Але тут пролунав смішок, і вони впізнали голос Баоюя.

Цінь Чжун підхопився.

— І не совісно тобі?

— Зробиш усе, що я захочу, нікому не скажу. А ні — вчиню скандал! — заявив Баоюй.

Згоряючи від сорому, Чжинен непомітно вислизнула з кімнати. А Баоюй потяг за собою Цінь Чжуна, примовляючи:

— Ще опираєшся?

— Дорогий брате, я зроблю все, що захочеш, тільки не галасуй, — благав Цінь Чжун.

— Мовчи, — сказав Баоюй, — ляжемо спати, тоді й розрахуюся з тобою!

Фенцзе тим часом роздяглася й лягла в постіль. Для Баоюя й Цінь Чжуна поклали в передній на підлозі матраци.

Фенцзе, побоюючись, як би не загубилася жива яшма, звеліла забрати її в Баоюя, коли той засне, щоб покласти камінь собі під подушку.

Про те, як Баоюй розраховувався із Цінь Чжуном, ми не знаємо, не бачили, а придумувати не будемо.

Наступного ранку матінка Цзя й пані Ван прислали по Баоюя людей із наказом потепліше одягтись і, якщо немає причин затримуватися, повертатися додому. Але Баоюю не хотілося додому. Та й Цінь Чжуну теж — жаль було розставатися із Чжинен, і він умовив Баоюя впрохати Фенцзе залишити їх іще на день. Фенцзе погодилася, хоча всі похоронні церемонії було закінчено. Їй хотілося догодити Цзя Чженю, і вона вирішила доробити деякі дрібні справи. До того ж треба було виконати прохання черниці Цзінсюй. Та й утішити Баоюя вона була не проти і сказала йому так:

— Всі свої справи я зробила, і залишатися тут — тільки зайві турботи. Не пізніше ніж завтра необхідно виїхати.

— Так усього ж один день, — благав Баоюй, — а завтра неодмінно виїдемо.

Отже, вони залишилися в монастирі ще на одну ніч.

Фенцзе обережно виклала Лай Вану прохання старої черниці, Лай Ван одразу зміркував, у чому справа, і негайно вирушив до міста. Там він знайшов стряпчого, що склав листа, і відвіз його до Чан’ані, нібито за дорученням Цзя Ляня. До Чан’ані не більше ста лі, тому через два дні справу було залагоджено.

Юнь Гуан, генерал-губернатор Чан’ані, здавна користувався милостями роду Цзя й, не зволікаючи, зробив усе, про що його просили. Лай Ван одержав від нього відповідного листа і відвіз Фенцзе, але про це ми не розповідатимемо.

Наступного дня Фенцзе розпрощалася зі старою черницею і звеліла їй через три дні приїхати до палацу Жунго по відповідь.

Мабуть, не варто докладно описувати страждання, які відчував Цінь Чжун, розстаючись із Чжинен.

Фенцзе ще раз побувала в кумирні Залізного порога й оглянула, чи все там як слід. Баочжу заявила, що залишиться тут назавжди, і Цзя Чженю довелося послати іншу служницю супроводжувати Фенцзе.

Про те, що було далі, ви дізнаєтеся з наступного розділу.

Отже, Фенцзе в супроводі Баоюя й Цінь Чжуна оглянула кумирню Залізного порога, після чого всі троє повернулися до міста. Там вони насамперед побачилися з матінкою Цзя й пані Ван, а потім розійшлися по своїх кімнатах. Уночі не сталося нічого такого, про що варто б розповідати.

Кімната для занять Баоюя була вже готова, і він вирішив навчатися там вечорами разом із Цінь Чжуном.

На лихо, Цінь Чжун виявився занадто слабкий здоров’ям. За містом він застудився, та й таємні зустрічі із Чжинен не пішли на користь — було порушено звичний для нього спосіб життя. Після повернення додому в нього почалися кашель і нежить, пропав апетит. До школи він не