Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

Як тільки Фенцзе одержала листа від Юнь Гуана, стара черниця не забарилася повідомити родині Чжан, що справу залагоджено. Начальник варти відразу присмирнів і погодився прийняти назад подарунки, які підніс під час сватання.

Але хто б подумав, що в честолюбних, ласих на гроші батьків виросте така шляхетна дочка? Довідавшись, що колишній шлюбний договір розірвуть і тепер її сватають за парубка із роду Лі, Цзіньге повісилася на власному поясі... А син начальника варти так любив наречену, що з горя втопився. Загалом, обидві родини спіткало горе. Як мовиться, «втратили й багатство, і дітей».

Фенцзе одержала три тисячі лянів срібла, але від пані Ван це приховала. Після першої удачі вона розхрабрилась і залагодила ще багато подібних справ.

Настав день народження Цзя Чженя, і всі родичі з палаців Нінго та Жунго зібралися привітати його. Несподівано серед веселощів і гамору з’явився брамник і доповів:

— Прибув старший євнух Шести палаців[149] пан Ся з найвищим указом.

Цзя Ше та Цзя Чжен стривожились, розпорядилися припинити бенкет, розставили столики й кадильниці й, розчинивши парадні двері, на колінах зустріли імператорового посланця.

Старший євнух прибув верхи в супроводі безлічі слуг. Раніше йому не доводилося розвозити укази, і тепер на обличчі його сяяла самовдоволена посмішка. Увійшовши до вітальні, він повернувся обличчям на південь і мовив:

— За найвищим повелінням панові Чжену слід негайно прибути до двору й стати перед імператором у палаці Виявлення шанобливості.

Відмовившись випити запропонований йому чай, посланець вийшов, сів на коня й поскакав. У цілковитій розгубленості, дивуючись, Цзя Чжен квапливо переодягся й вирушив до двору.

Стривожена матінка Цзя не витримала й послала слідом декількох служників дізнатися, що сталося. Минуло досить багато часу, перш ніж служники, засапавшись, прибігли до других воріт і повідомили радісну звістку.

— Пан, — сказали вони, — звелів просити стару пані й усіх інших прибути до двору й висловити подяку імператорові за велику милість.

У цей час схвильована матінка Цзя стоячи чекала звісток. Разом із нею у великій залі перебували пані Сін, пані Ван, пані Ю, Лі Вань, Фенцзє, Інчунь та інші сестри.

Матінка Цзя веліла Лай Да розповісти докладно, у чому справа.

— Звідки нам, служникам, знати, що сталося в палаці? — відповів Лай Да. — Вийшов євнух і повідомив, що нашій старшій панянці подаровано звання першої управительки палацу Великих Стилістів і титул Мудрої та Доброчесної дружини імператора. Потім вийшов наш пан і сказав те ж саме. Зараз пан вирушить до східного палацу, а вас просить скоріше приїхати й висловити імператору подяку за зроблену милість.

Тільки тепер матінка Цзя заспокоїлась, і лице її освітилося радістю. Нарядившись у плаття, що личить званню, вона в супроводі пані Сін, пані Ван і пані Ю вирушила в паланкіні до палацу.

Цзя Ше й Цзя Чжень мали прислуговувати матінці Цзя, тому вони теж одяглися в придворне плаття й, захопивши Цзя Цяна та Цзя Жуна, пішли за пані.

Всі мешканці палаців Нінго й Жунго, починаючи від господарів і закінчуючи служниками, раділи. Тільки Баоюй залишався до всього байдужим. Ви запитаєте чому? А ось чому. Нещодавно Чжинен утекла з монастиря й прийшла до Цінь Чжуна. Цінь Бан’є, батько Цінь Чжуна, відразу здогадався, у чому справа, вигнав дівчину, а Цінь Чжуну дав добрячого прочухана. Від гніву й розладу старий занедужав і через кілька днів помер.

Хворий і слабкий Цінь Чжун гірко каявся, звинувачуючи себе в смерті батька, а тут іще його відшмагали. Хвороба загострилася. Все це засмучувало Баоюя, і навіть звістка про піднесення старшої сестри Юаньчунь не змогла відволікти його від сумних думок. Лише його не цікавило, як матінка Цзя дякувала імператорові за милість, як повернулася додому, як приходили з привітаннями родичі та друзі; він був удалині від веселощів, які панували у ці дні в палацах Жунго та Нінго, і залишався до всього байдужий. Усі кепкували з нього, говорили, що останнім часом він подурнішав.

На щастя, прибула людина з листом, у якому повідомлялося, що наступного дня приїжджають Цзя Лянь і Дайюй. Ця звістка трохи втішила Баоюя. Потім з’ясувалося, що разом із ними їде Цзя Юйцунь, що одержав рекомендації Ван Цзитена; йому належало з’явитися на вакантну посаду в столиці. Свого часу Цзя Юйцунь був учителем Дайюй і доводився родичем Цзя Ляню. Лін Жухая, батька Дайюй, поховали, як і годилося, на родовому цвинтарі.

Якби Цзя Лянь зупинявся на кожній станції, він дістався б домівки лише в наступному місяці. Одначе, отримавши радісну звістку про піднесення Юаньчунь, Цзя Лянь заквапився і їхав без зупинок.

Всі ці подробиці Баоюй пропустив повз вуха, тільки запитав про самопочуття Дайюй.

Назавтра опівдні доповіли:

— Другий пан Цзя Лянь і панянка Лін Дайюй прибули до палацу.

При зустрічі всі взялися розповідати одне одному про свої радощі й прикрощі, не обійшлося без зітхань і гірких сліз. Потім почалися