Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Чтиво 📚 - Українською

Читати книгу - "Чтиво"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чтиво" автора Джессі Келлерман. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 95 96 97 ... 104
Перейти на сторінку:

— Вибач,— сказав Пфефферкорн.

— Усе гаразд, Арте.

— Я вважав, ти загинув. Вибач.

— Що було, то було,— заспокоїв його Вілл.

Помовчали.

— Хочеш звідси вибратись? — запитав Вілл.

— Звісно.

Вони пішли на пляж. День був прохолодним. Світло було неяскравим і рівномірним, підкреслювало силуети чайок, що кружляли під сірими хмарами. Вітер збивав на воді піну, відкидав з лоба Біллове волосся і змушував Пфефферкорна вдихати солоні бризки. Вони пройшли десь із півмилі, коли задзвонили церковні дзвони. Десята година.

— Отже, ви знову разом,— сказав Пфефферкорн.— Ти і Карлотта.

— І так, і ні. Скоріше ні. Я і сам зараз немов у пеклі.

— Що з тобою сталося?

Вілл знизав плечима.

— Сказав не те, що потрібно, тому, кому не потрібно. Хтось вирішив, що я більше не надійний. Розплющив очі — бовтаюсь посередині Тихого океану. П’ять із половиною годин. Мені дуже, дуже пощастило натрапити на людей. Жахливі сонячні опіки.

— Чим же ти їх так розсердив?

— Попросив дозволу написати книгу,— зітхнув Білл.— Справжню.

— Карлотта щось про це казала.

— Так, казала.

— Сказала, що ти працював над літературним романом.

— Працював — це трохи перебільшено.— Білл постукав себе по чолу.— Все і досі тут.

— Про що він?

— Ну, знаєш... Довіра. Дружба. Кохання. Мистецтво. Як важко підтримувати значущі і тривалі стосунки. З сюжетом я не дуже просунувся.

— Він прийде.

— Можливо,— погодився Білл. Посміхнувся.— А може, й ні. Це частина пригод.

Пфефферкорн уперше помітив, що Білл позбавився бороди. Не голився він від самого коледжу.

— Ти теж маєш чудовий вигляд,— сказав Пфефферкорн.

— Дякую, Янкеле.

Під ноги накотила хвиля.

— Тож як вийшло, що ти не переховуєшся, як я?

— Переховувався. Досить довго. Мене знайшли. Вони завжди знаходять.

— І?

— Гадаю, їм не дуже сподобалося, як усе закінчилося, бо мене запросили повернутися. Навіть кинули мені кістку і запропонували писати, що мені заманеться. Життя з нуля.

— Гарна угода.

— Не без пастки.

— Можна було очікувати.

Вони помовчали.

— І в чому вона? — запитав Пфефферкорн.— У чому пастка?

— Вони хочуть, щоб я довів свою лояльність.

Пфефферкорн кивнув.

— Слушно. І як?

— Убивши тебе.

Чайка пронизливо скрикнула і пірнула за невидимою здобиччю.

— Тобі доведеться покинути місто,— сказав Білл. Пфефферкорн не відповів.

— І припини їй телефонувати. Саме так вони тебе і знайшли. Засікли всі місця, звідки ти телефонував, і зробили розрахунки.

Пфефферкорн мовчав.

— Арте? Ти мене слухаєш?

Пфефферкорн підвів на нього очі.

— Що ти їм сказав?

— А ти як гадаєш? Сказав, що зроблю це, і приїхав сюди попередити тебе.

Пфефферкорн не сказав нічого.

— Арте, послухай. Ти маєш поїхати. Скоріше. Сьогодні, якщо можливо.

— А ти що скажеш?

— Скажу, що ти втік.

— Щоб вони мене знову вистежили? Ні, дякую.

— Тоді скажу, що я зробив це.

— Тобі не повірять,— сказав Пфефферкорн.— Пошлють іще когось перевірити.

— Тому ти і маєш поїхати.

— Не хочу їхати. Мені тут подобається.

— Будь розумним. Сідай в автобус.

— Ненавиджу автобуси.

— Їдь кудись далеко. Почни все з початку.

— Ні, дякую.

— Чому, в біса, ти відмовляєшся?

1 ... 95 96 97 ... 104
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чтиво», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чтиво"