Читати книгу - "Душа дракона, Лаванда Різ"

- А якщо я не прийму тебе, що якщо я буду пручатися? - примудрилася вивернутися Джин.

- Тоді я візьму тебе змором, день у день буду підкоряти тебе, пестити, але я здолаю твій опір, - прошепотів Шай, рвонувши тканину сукні, оголюючи її плечі та груди. Його гарячі губи, залишаючи доріжку з поцілунків, пробіглися по шиї та грудях, і почали кружляти біля затверділих сосків. Джин розуміла, що до змору справа не дійде, вона віддасться йому зараз. Шай називав це стратегією, Норм мудрим рішенням, а Джин ... її направляла жіноча сила та дар іскри. Тому вона подалася назустріч Шаю, обвивши руками його за шию.

Чи було це стратегією, але Шай був з нею дуже ніжним, дуже, що навіть приголомшувало. Пристрасним  надміру, але в потрібні моменти він поводився з нею обережно. Помітивши це, Джин зазнала подяку, хоча її любовний запал був повністю скутий ще свіжими спогадами про Варона. І тим не менше, Шай довів її до «пісні зірок». Джин кричала від насолоди, впиваючись нігтям йому в спину. Потім Шай повторив ще раз. І ще.

- Мені народжувати не завтра. Ти занадто захопився, розсуваючи мої  стегна, - видихнула Джин, намагаючись вибратися з-під оголеного, такого гарячого тіла. Шай відкотився убік, провівши долонею по її мокрому спітнілому животу.

- Розумієш … я давно цього хотів і тепер не можу насититися.

- Значить, ... я приречена тобою? - задумливо промовила Джин, опустивши плечі.

- А голос який при цьому «радісний», прямо так і дивись розплачешся від щастя, - докинув свою уїдливість Шай. - Саме так. Ти приречена бачити мою потворну пику до кінця своїх днів. Тому що я маю намір жити довго, отже і тобі доведеться. Мене складно вбити, у мене величезна армія, особливо тепер. У цьому світі не залишиться ворогів, здатних протистояти мені чисельністю або підступністю. Я поставлю намісниками своїх повірених і не закінчу, як Варон. А після, мої сини будуть правити цим світом. Наші сини, Джинджер.

- Я не казала, що ти потвора, я казала, що ти небезпечний, - при цих словах, тарр знову спробував притягти її до себе. - Ні Шай, на сьогодні вистачить! - сердито відштовхнула його Джинджер. - Коли ти мною награєшся, після того, коли я може бути навіть зможу народити тобі дітей, ти позбудешся мене, бо я тобі набридну! Ось як буде, тому вибач, що не радію.

- Це навряд чи. Не набриднеш, - ухильно відповів він.

- Що? Чому? Це досвід поколінь, така, нажаль, доля усіх жінок.

- Це не про тебе і не про мене! - відрізав Шай. - І досить про це!

- О-о-о, ця твоя жахлива звичка не відповідати на питання! – рипнула  зубами Джинджер. - Коли двоє лежать голими у ліжку - все стає інакше.

- Тільки що вигадала? - посміхнувся він. - Я буду панувати над тобою в одязі ти або без нього. До речі про це, одягайся, ми летимо до Рейгу. Там вже два дні стоять на колінах владики, котрі здалися у полон, мені потрібно знати, хто з них щиро бажає присягнути мені, а хто ні. Дар іскри буде вельми до речі. Звичайно після того, як ти зміниш сукні та  підкріпишся. Тобі треба добре їсти.

- І хто я тепер тобі? - закінчуючи одягатися, відчуваючи, як після любовних втіх, у неї трясуться ноги, Джин уважно, з невиразним сумом глянула на тарра. - Рабиня, забава, подруга, дружина?

- Хіба це так важливо позначити словом? Хіба шлюбні браслети мають значення, хіба вони здатні скріпити шлюб та захистити його? Або клятви? В одному випадку це дрібниця, в іншому просто слова. Важливо інше. Так що я відповім на твоє запитання - ти ні одна з них!

- Гаразд. А хто ж ти для мене? - зайшла з іншого боку Джин.

Шай пирхнув:

- Я тебе про це не питаю! А для інших і так зрозуміло, що ти належиш мені, на тобі мій запах, я тепер твій єдиний на століття чоловік. Або може тобі принципово стати моєю дружиною, щоб доводити до сказу та  провокувати владичиць? Як я зрозумів, ти любиш дражнити чудовиськ, войовниці тепер тебе ненавидять, - Шай зловив її у обійми, пару раз поцілувавши в губи. Вона не знала, як йому це подобалось, а ще – вона була єдиною жінкою, котра зазнала його цілунки, що лише заради неї виринала його ніжність. Він навіть не здогадувався, що спроможний на це. - Якщо ти будеш продовжувати сипати питаннями, жінко, ми знову роздягнемося та ляжемо, а триста представників драконівських родів нехай і далі стоять на колінах, зігріваючи мармур.

- Все, я мовчу, - ризикнувши, щоб не ставити більше запитань, Джин звернулася до свого дару, щоб дізнатися, чи усі воїни Варона повернулися додому. Вона не дорахувалася трьох. Але Норм був живий. Зітхнувши з полегшенням, Джин помітила, що Шай спостерігає за нею уважним поглядом.

- Спостерігаючи за боєм, ти ж тримала зв'язок з Нормом, чи не так? - раптом поцікавився він, ніби підглянувши за її думками. І не отримавши й так очевидної відповіді, продовжив. - Ти бачила, що я його врятував, тому так легко мені сьогодні поступилася?

Не зовсім розуміючи причини, з його боку це було більше схоже на ревнощі, Джин відчула, що Шай починає закипати гнівом. Тому щоб остудити його, вона взяла його руку і піднесла її до губ, потім розгорнула долоню і поцілувала його зап'ястя:

- Я буду тобі вірним союзником, тарр Шай. Клянуся тобі у цьому, - чистий, щирий погляд дівчини, яка зробила вибір на користь меншого зла, спокійно зустрівся з його бурхливим палаючим поглядом, - Приймати тебе з вдячністю і віддаватися з бажанням, якщо ти будеш поважати мене у відповідь.