Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Багряний рейд 📚 - Українською

Читати книгу - "Багряний рейд"

531
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Багряний рейд" автора Андрій Анатолійович Кокотюха. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 96 97 98 ... 102
Перейти на сторінку:

Якщо так — то хіба на якусь мить. Водночас почув далекий гуркіт мотора і Чубів окрик.

Випростався, підхопив автомата.

Час.

Коломієць спустився з пагорба, тримаючись так, аби бачити булавного і аби той, своєю чергою, бачив його. Гуркіт наближався, й тепер Максим дослухався уважніше. Наскільки він навчився розрізняти, в їхній бік з головної рухалася вантажна машина. Хто б там не їхав, сили нерівні, встрявати не варто, ліпше перечекати.

Помітивши, що Чуб дивиться в його бік, Східняк підніс руку — і хитнув нею.

Пропускаємо.

Прокравшись назад, Максим примостився поруч із Чубом. Обоє затамували подих. За якийсь час повз них проїхав «студебекер», у кузові — не менше взводу «червонопогонників». Провівши їх поглядами, повстанці перезирнулися, в унісон гойднули головами: мудро зробили, хай собі їдуть.

Знову потягнулося чекання.

Коломієць уже не відходив, лежав тут, лиш повернувся на спину й приймав дрібні краплі на лице, дивився крізь примружені очі, як вітер гойдає верхівки дерев. То вони так говорять одне до одного, ще в дитинстві Максимові казала про це бабуся…

Шум мотора.

Східняк перекотився на живіт.

Легковик.

Чи він сказав уголос, чи Чуб зрозумів те саме — напружився, попестив кулемет по прикладу. У Східняка враз майнула думка поміняти готовий план. Пропустити машину, якщо точно переконаються — не та. Чекати наступну.

Ні.

Східняк підхопив приготовану протитанкову «товкачку», закинув на плече автомат.

Почали.

Уже збігаючи пологим схилом униз, на дорогу, Коломієць тим самим відрізав собі та Чубові будь-який шлях до відступу. Обом набридло діставати удари, хотілося бити самим. Це бажання не перебороти, зоставалося надіятися на точний розрахунок й також — що насправді машин у районі не так уже й багато, всі — в розпорядженні військових, держбезпеки та міліції. Не схиблять.

Взявши вбік і пробігши вперед, Максим зупинися, поправив кашкета, підняв комір, аби здалеку бачили — офіцер змок під дощем, лівою рукою стиснув автомат, тримаючи дулом донизу. Права знайшла й попестила в кишені гранату. Трохи опустивши, набичивши голову, Коломієць рушив назустріч шуму мотора.

Попереду замаячив чорний ЗІС[33].

Він, не інакше. Похибка тепер мінімальна.

Машина наближалася до лінії вогню.

Коломієць, опустивши правицю з гранатою вздовж тулуба й приховавши за спиною, витягнув перед собою ліву руку, побіг уперед, закричав:

— Ей! Стій! Стій!

Хто б не сидів у легковику, все одно натисне на гальма, побачивши на дорозі посеред лісу армійського офіцера, що вигулькнув чортзна-звідки. Розгледіти його можна було тільки зблизька, тут дощик зіграв на повстанському боці. Максим зі свого місця бачив, як на лобовому склі гойдалися «двірники», зчищаючи дрібні краплі.

Стишили хід.

Гальма.

Ззаду, штовхнувши ліві дверцята, вистрибнув капітан. Коломієць впізнав Фоміна відразу, безпомильно, зітхнув полегшено, наче щойно завершив важку й тривалу роботу.

Вгадав. Як він там опинився, хто ще всередині — вже не важливо.

— Що тут!..

Фомін ступив крок уперед.

Не договорив.

Коломієць уже витягав чеку, жбурнув довгасту протитанкову гранату, мітячи під колеса, тут же скочив убік, в стрибку падаючи на землю й перекочуючись.

Рвонуло, здибивши землю й чорний ЗІС заразом. Ударна хвиля підкинула легковик, та зграбне авто не перекинулося, опустилося на всі чотири колеса. Фомін сидів на землі, збоку, похитуючись та затиснувши голову між долонями.

Східняк перехопив автомат двома руками, від пояса дав довгу чергу, поливаючи капітана кулями зблизька, шматуючи, не знаходячи в собі бажання зупинитися.

Згори Чуб дав коротку влучну чергу, пробиваючи кулями переднє й заднє ліві колеса.

Машина просіла.

Наступною мішенню став офіцер, котрий вивалився ззаду. Зрешечений, він повиснув на дверцятах, гойднувся і впав. Його передсмертний крик злився з автоматною чергою: з протилежного боку вибрався ще один вцілілий офіцер, хаотично поливаючи свинцем довкола себе.

Чуб уже встиг взяти в праву сторону, помінявши вогневу точку, і тепер краще бачив зі свого місця ворога. Міцніше примостивши сошки, булавний прицілився, зловив рухому мішень.

Зрізав.

Коломієць випростався,

1 ... 96 97 98 ... 102
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Багряний рейд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Багряний рейд"