Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Сонети. Світовий сонет 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"

311
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети. Світовий сонет" автора Дмитро Васильович Павличко. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 96 97 98 ... 224
Перейти на сторінку:
Вночі над містом нашим злине Важке ридання журавлине. 9 Вже віддане повільному багаттю Щодня гнівніше листя шелестить. Йому прощатись важко з благодаттю, Втрачати воду й сонця ясновидь. Як на майдані в місті здвиг народу, Шумлять, гудуть листки в лісах Литви, — За мир і сонце, за повітря й воду, За право бути в шелесті трави. Прощайте ж ви, дерев дочасні душі, Що стримували бурю й суховій, Ви, що померли за ліси ростущі, За вірну зелень на землі новій. Ви впали, та довіку не впаде Води і сонця благо молоде. ПІЗНІЙ СОНЕТ Вже пізній вечір. Навкруги тепер — Лиш осінь. Ліс безлистий. Тиха мжава, Волога від мокравин та озер, І темрява, й безмежна болотнява. Відпочивайте, сосни і дуби, Кремезні дерева, небес опори, Дрібні корінчики в слідах сівби, Пташині гнізда і звірячі нори. ' В тумані світ. Не видно дальніх зір. Та світить нам лице землі незриме. Джерелами співає косогір, І він той спів аж до ріки нестиме. Все те, чого тепер не бачиш ти, Дощем не змити, вітром не змести. З МОЛДАВСЬКОЇ
Лівіу Деляну
ЕМІНЕСКУ Поете мандрівний, ти назавжди Закоханий в ліси й озера сині, У світ прийшов, мов Келін, з казки ти, Щоб силу чародійну дать людині. Тобі в часи тяжкої темноти Призначено шукать дорогу днині І зіркою над стягом тих зійти, Що нищили неволі й зла твердині! Як метеор, що згаснув на льоту, В житті ти мав лише одну мету — В обіймах бурі смерть — і більш нічого. Та не на цвинтарі, у царстві тьми, А серед зір тебе високо ми Знаходимо безсмертного, живого! Павел Боцу
* * * Якби я в світло одягнутись міг, Геть скинувши, немов одежу, тіло, Щоб у далінь єство моє злетіло По безконечні світляних доріг! Втекти від плоті, перейти поріг Всього, що так лякало і боліло! Ого! Тримають міцно й очманіло І біль, і страх, і сум, і смертний гріх. Чи пам'ятаєш, хлопчику Ікаре, Як ти плечима врізався у хмари, Як їх роздер, мов клапоть полотна,
1 ... 96 97 98 ... 224
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"