Читати книгу - "Quid est Veritas?"

Patres conscripti, патрес конскріпті — титул сенаторів.

Історично доказаний факт.

Історично доказаний факт.

Історично доказаний факт.

Terrae motus — писалося й у двох словах, і в одному: Terraemotus. Був це стверджений історичний факт, що Тиверіадський цирк, зруйнований майже дощенту саме в день його відкриття, а потім відбудований, знов був знищений другим землетрусом. Авторка тому докладно описала землетрус з його симптомами (спека, наглий заворот голови тощо), що пережила тричі в житті землетрус, щоправда, легший від описаного. Але цього вистачило, щоб запам’ятала його на все життя. Перший раз — це було в Помпеях, де авторка працювала на розкопках, другий раз і третій — у Персії.

Історичний факт. Не можу подати, в якого із староримських анналістів я його вичитала, бо нині не маю під рукою… ані Ватиканської бібліотеки, у якій дядько Евґеніо де Кастро, римський прелат, був одним із бібліотекарів, ані Тарраґонського архіву. Користуюся тільки своєю пам’яттю та деякими записами, зробленими колись.

Туніка-пальмата — одежа, вишита на подолі пальмами. Вдягали її тріумфатори, переможці-атлети. Кай міг її носити, звичайно, тільки у свято, як такий атлет, що мав за собою славні перемоги.

Ексоміда — туніка лише з одним наплечником, без рукавів. Лишала цілком вільною другу руку й половину торсу. Носили ексоміду раби (можна її бачити на статуях Вулкана) та ремісники, щоб не перешкоджала у праці. Також надівши її як нічну сорочку, коли не хотіли спати цілком нагими.

Історично відмічений факт.

Воміторіуми — коридори й виходи з цирку. Звичайно, було їх багато, щоб облегшити вхід і вихід з амфітеатру.

Особи та їхнє ставлення до Пилата не вигадані, але історичні.

Особи та їхнє ставлення до Пилата не вигадані, але історичні.

Вино зберігали в невеликих глиняних амфорах не з пористої глини, з якої робили посуд для тимчасового охолоджування води.

«Не боюся данайців»! — натяк на тих, що дають небезпечні дари, як данайці, що «дарували» Трої того дерев’яного коня. У ньому були сховані данайські вояки, що улегшили падіння Трої.

Цієї стьожки непатриціанки не мали права носити. Пізніше, за цісарів, коли в Римі панували багатство, достатки, розкіш і розпуста, навіть патриціанки цієї ознаки своєї «гідності матрон» не носили. Зачіски носили химерні, й, навіть, скульптори, виконуючи їх бюсти-портрети, влаштовували все так, щоб «зачіску» можна було зняти, як перуку, й замінити новою, «модною». Подібні бюсти знайдено в Помпеях, Римі і в Олександрії.

Деотима — славна гетера й послухачка Сократа та Платона.

Ґадитанка — родом із Кадікса, стародавнього міста в Еспанії (Андалузія), заснованого фінікійцями ще в XI столітті перед Христом. Це місто здавна було славне танцюристками, «найліпшими у світі».

Егерія — за староримськими легендами, німфа-пророчиця й дорадниця другого володаря старого Риму Нуми Помпілія.

Є й така догадка. І треба признати, що деякі факти її ніби стверджують.

На Сході (в Єгипті й Персії) ще за молодих літ авторки були такі вулики.

Авторка бачила таку «гру» з бджолами малої єгипетської дівчинки. На Сході переконані, що бджоли одним не шкодять, а інших жалять. Пояснюють це тим, що, мовляв, бджолам запах одних людей приємний і заспокоює їх, а запах інших дратує, бо є бджолам ворожий.

Рицинус був відомий ще у Стародавньому Єгипті. Його головно вирощували, щоб добувати з нього олій, яким світили. Називали цей олій «кікіоль» і гадали, що він менше чадить, як інші олії.

Такс повір’я дійсно існує в єгиптян. Вірш — це переклад з арабської мови.