Читати книгу - "Хибні мрії, Ліана Меко"

Але цього разу це не збіг, вона тут невипадково. І в Ігоря було одне-єдине питання – навіщо? Якого біса?! Навіщо їй тут бути? Дивитись на те, як його розмажуть по рингу. Вона хоче насолодитися цим видовищем? Вигляд його напівживого тіла потішить її? Зробить її переможцем у їхній, здавалося б, уже завершеній війні. Чи у чому причина? У чому? Що ж це за бісове знущання?!

Гонг. Четвертий раунд. У голові перед очима суцільний червоний туман. Чи то від злості на дівчисько, чи то від втоми, чи то від болю, який здається проник у кожен куточок його тіла. Але організм ще стояв, його підтримував адреналін та ендорфін, дозволяючи триматися на ногах і навіть робити рухи назустріч супротивникові.

Та тільки толку від них не було.

Ухили - не працювали, удари врозріз йшли не під тими кутами, протидії на деякі специфічні удари лівші, в моториці Ігоря просто були відсутні.

Він не міг його перемогти. Він майже не тримався на ногах: ще один удар у голову - і він у нокауті. Кінець. Прямо тут і зараз. На очах у дівчиська-прокляття. Гірше сценарію і не придумаєш. Невже це те, що він заслуговує? Такий поганий кінець…

До кінця раунду Ігор як міг розтягував дистанцію. Тримався з останніх сил, забороняючи собі здаватися, доки залишилися сили, доки він ще не подох.

Відступав, намагався вкрутитись правою, але Алан зміщувався на кожен рух Ігоря. І тільки він починав на випередження розвертатися вліво – Алан одразу рвав дистанцію та бив по корпусу. Він повільно, але впевнено вбивав Ігоря. Так що до кінця раунду він був уже практично зламаний.

Ігор буквально приповз до свого кутка і сів просто на підлогу. Сил не лишилося, ще п'ять раундів він не витримає.

Крізь жар і біль відчув, як раптово голого плеча торкнулася прохолодна рука. Ігор хитнув головою в її бік і побачив дівчисько. Вона дивилася на нього з тривогою, вражено, широко розплющеними очима.

Її стурбований погляд швидко пройшовся по його обличчю та тілу, оцінюючи пошкодження, але вже за мить змінився на впевнений та рішучий. Вона пролізла між канатами і, присівши навпочіпки, нахилилася до його вуха. Заговорила швидко та голосно, намагаючись перекричати крики вболівальників.

– Ігоре. Прошу, послухай. Ахіллесова п'ята лівші - це печінка. Вона у вразливому місці прямо під джебом. Його виносити потрібно зустрічними ударами в печінку та голову. Удар джебом у напрямку, а потім бічний із розворотом корпусу. – Дівча замахала руками, демонструючи те, що пропонувала, і знову заговорила плутано. - Я знаю. Я з Ванькою часто тренувалася, а він лівша. Мені Михайло Андрійович підказував.

Ігор, почувши ім'я тренера, болісно скривився і відвів погляд. Але дівчина поклала руку на його груди, привертаючи його увагу таким ніжним і таким недоречним тут дотиком, і тихо додала:

- Прошу тебе… - подивилася з такою щирою участю, що в Ігоря серце на секунду зупинилося. Він проковтнув ком, що утворився в горлі, і глибоко зітхнув. А дівчисько, зиркнувши у бік суддів, зістрибнула з рингу та зникла.

Зникла так само швидко, як і з'явилася. Чи це було марення, маячня струсоного мозку? Щоб маленька боягузлива пташка давала йому поради, а він до них прислухався? - За межею реального.

Ігор глянув на супротивника, що сидів навпроти з самовпевненим виглядом, який, мабуть, уже святкував перемогу.

Однак Ігор ще живий. І тепер точно не має наміру здаватися.

У голові промайнули уривки бою. Необхідний аналіз.

Ігореві весь час доводиться стежити за передньою ногою Алана. Вона не стоїть на місці, а постійно рухається, тупцює і крутиться, зображуючи арабські письмена. Він увесь час намагається заступити за передню ногу Ігоря та пробити корпус, і у нього це чудово виходить.

Ігореві потрібно змінити тактику. Припинити стежити за суперником і піти у сліпий наступ. Зустрічний у напрямку, та бічний з розвороту. Все вірно.

Сигнал до дії пробіг нейронами, логічні ланки брязнули і замкнулися в ланцюг. Він ще мав шанс.