Читати книгу - "Ліс втрачених душ, Дмитро Євтушенко"

«Хто ви такі?»

«Ти зміг поспілкуватися з вищими духами?»

«Кажи своє ім’я, інакше я закінчу цю безглузду розмову! А ваші тіла стануть добривом для дерев!»

— Мене звуть — Veritas quaesitor, — Степан дав сигнал долонею, щоб його друзі теж приєдналися. Про погрозу вирішив не розповідати.

— Ім’я моє — Сomitatur animarum! — з гордістю представився Андрій.

— Мене кличуть — Intrepidus viator, — повторила нещодавно вивчене ім’я Катя.

І знову нічого. Лис завмер і думками був десь в іншому місці. Троє людей чекали, що буде далі. Минуло ще кілька хвилин, перш ніж тваринка заворушилася. Цього разу дух лісу не став на лапи, не почав гарчати. Він був досить спокійним:

«Вам пощастило!» — поблажливо він звернувся до Степана. — «Вищі духи знають вас і тепло про вас відгукувалися… Вони вважають вас гарними напівлюдьми! Мені ж ви не подобаєтеся! Це щоб ви знали! Але у мене більше немає заперечень, щоб затримувати вас…» — лис повернувся до бар’єра, в наступну мить створена діра розширилася до розмірів звичайних дверей. — «Ви можете проходити!»

— Нам час! — прошепотів Степан друзів. — Хто знає, як довго він буде таким спокійним…

Не втрачаючи ні секунди, вони рухалися до бар’єра, але погляд від тварини не відводили.

— Дякую! — прошепотів Андрій, проходячи повз духа лісу.

Катя ж з недовірою розглядала тваринку. Вона не могла вирішити, чи справді на лиса впливають ті, хто знаходиться за бар’єром, чи тваринка просто з ними грається і весь час була заразом з тими іншими.

Дійшовши до проходу першим, Степан зупинився і вирішив пропустити друзів вперед. Йому все ще було ніяково від розмови з цим духом лісу. І не хотілося бути відрізаним від друзів, якщо в голові лиса щось зміниться.

Першим на освітлену територію потрапив Андрій, одразу за ним слідувала Катя.

— Ти йдеш? — поцікавилася вона у Степана, який дуже уважно слідкував за тваринкою.

— Так, ходімо!

Степан пройшов бар’єр за дівчиною. А вже за кілька секунд прохід почав зникати. Залишилася лише невелика діра, яку вони зробили за допомогою кинутої пляшки. Щось таке й очікував побачити Степан. Тож радів, що вирішив дочекатися друзів, перш ніж йти через бар’єр.

Оглядаючи діру та темний ліс за нею, Степан побачив, як лис махнув хвостом і втік кудись в темряву. Час їм було рухатися далі.

* Я закликаю вищих духів! Допоможіть нам подолати цю перешкоду.

**Я закликаю вищих духів! Покажіть нам шлях через цю перешкоду.