Читати книгу - "Нам воно святе! Пісні січових стрільців"

Блоха. Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 79 с.

Бо війна війною. Написана у жовтні 1916 року дорогою переїзду УСС з-під Бережан до Коша і Вишколу УСС (тепер с. Пісочна Миколаївського р-ну Львівської обл.). Попереду Цяпка… – мова йде про Івана Цяпку-Скоропада (1884–1920) – четаря 7 сотні УСС, поручника УСС, команданта Будівельної сотні УСС. У той час, виконуючи функції генерального обозного куреня УСС, він керував переїздом УСС з-під Бережан до коша і вишколу. Колишній студент права Віденського університету, син незаможних селян з с. Хишевичі Рудківського повіту (тепер Городоцького р-ну Львівської обл.), він добровольцем вступив до лав УСС. Як учасника визвольних змагань 1917–1920 рр., разом із С. Горуком (див. «Гаразд, Горук, іще гаразд!») його знищили більшовики у концтаборі близько Архангельська на Білому морі. За життя прославився талантом творити гумористичні оповідання, об’єктом яких часто ставав сам. Стрілецькі анекдоти, що витворили оригінальний жанрово-тематичний пласт прозової народної творчості, часто стосувалися кумедних ситуацій із цим реальним і водночас міфологізованим стрільцем-жартівником. Це, безперечно, відобразилось на поетиці пісні, як і на характері її, можливо, колективного компонування. Припущення ґрунтується на основі коментарів І.Рудницького до романтичної поеми Р.Купчинського «Скоропад», яка вперше з’явилась у друці влітку 1919 р. Критик стверджував, що І.Цяпка був співавтором подробиць, що ввійшли в основу тексту поеми. Він «був дивним типом людини – доброї, порядної, відважної, яка водночас могла давати притоку своїм зовнішнім виглядом і своїми розповідями до насмішок» (Кедрин, 1965, с. IV–V). Образ Цяпки став центральним персонажем у літературних творах повоєнного часу. Гумористичну поему про Цяпку написав А.Лотоцький. А у п’єсі Л.Лепкого «Сон Івасика» (Львів, 1922) зазвучала ще одна коротенька пісня про стрільця-жартівника (музика М.Гайворонського).

Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 36 с.

Гей там у Вільхівці. Написана у жовтні 1916 року у боях під селом Потуторами (нині Бережанського р-ну Тернопільської обл.). Присвячена хорунжому УСС Федькові Чернику, що тоді разом з цілим полком УСС потрапив у російський полон. Пісня виконувалася у супроводі гітари. У своєму нарисі «Дещо про стрілецькі пісні» Р.Купчинський так пише про створення цієї пісні: «Серпень 1916 року. Відворот з-над Стрипи під Бережани, бої зі змінним щастям за село Потутори і за гору Лисоню, вкінці російський прорив. Майже всі фронтові частини УСС попали в полон. Попав і славний вояк хорунжий Федь Черник. Обоз і рештки куренів подались до коша». З побуту під Бережанами залишається пісня про Черника «Гей там у Вільхівці».

Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 39 с.

Горобці. Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 78 с.

Готуй мені збрую. Березень 1917 р., по дорозі з Вишколу УСС до м. Бережани.

Пісня виникла під впливом настроїв стрільців, які після тривалого постою знову виходили на передову позицію (під назвою «Пращання» друкувалася у Літописі ЧК (1930, ч. 10, с. 21)).

Подано за публікацією у пісеннику «Сурма», 1922. – 85 с.

Група «Схід». Написана у січні 1919 року у селі Куровичах (нині Золочівського р-ну Львівської обл.) при групі «Схід» під час облоги Львова.

Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 29 с.

І снилося з ночі дівчині. Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 49 с.

Із-за гори високої. Написана у вересні 1919 року у Києві. У пісні відтворено історичний момент трагічного переходу за Збруч армії УГА, зокрема періоду серпня-вересня 1919 року, що ознаменувався наступом на Київ об’єднаних армій УГА – УНР. Річка Збруч – ліва притока Дністра до 1917 року була кордоном між Росією та Австрією, у 1921–1939 роках – між УРСР та Польщею. Протягом першої половини 1919 року вздовж неї проходила східна лінія фронту УГА та армії УНР проти більшовиків. «Аж над’їхав сам Тарнавський» – йдеться про сотника УСС, команданта Вишколу УСС Мирона Тарнавського (1869–1938), знаного генерал-четаря УГА, команданта групи «Схід», потім 2-го корпусу УГА, що уславився багатьма блискучими перемогами на Правобережній Україні. Про нього як «вояка холодної крови й гарячого серця» писав Л.Лепкий: «Генерал Тарнавський був вояк впертий і завзятий. Йшов уперед не заслонюючись ніким і нічим, не зважав на небезпеку. Верховодив сміло й уміло. Дбав про людей і ними дорожив. Все мав на оці добро Батьківщини і її синів».

Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 32 с.

Ішов відважний гайовий. Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль, Збруч, 1999. – 65 с.

Казала дівчина. Пісня із тематичного циклу про нещасливе стрілецьке кохання. Як більшість таких пісень, вона виникла внаслідок конкретної події. Написана в 1917 р. Співали її найбільше старшини УСС, у їдальні, як було добре настроєні до свого полевого духовника. За свідченнями Б.Гнатевича – сотника УСС, згодом керівника Вишколу СС (1918 р.), осередком товариського життя ставала в час бойових перепочинків (особливо взимку) старшинська їдальня. Там, очевидно, січові стрільці мали можливість й ближче познайомитися, щоб поділитися особистими проблемами.

Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 48 с.

Коби скоріше з гір Карпатів. Пісня кінноти УСС виникла під час походу із Карпат за розбитими москалями, написана на початку літа 1915 року.

Подано за зб. Лев Лепкий. Журавлі. Упор. В.Подуфалий. – Тернопіль: Збруч, 1999. – 28 с.

Колись, дівчино мила. Пісня користувалася величезною популярністю в інтелігенції по обох боках Збруча, чи не відразу стала народною та улюбленою. Написана навесні 1917 року на вишколі УСС у селі Пісочній (тепер Миколаївський р-н Львівської обл.). Існує версія, що твір народжений ще 1914 року, а не 1917, як зазначав Р.Купчинський. У