Читати книгу - "Полонянка для сина ватажка, Ерато Нуар"

– Повня, дра-кішка.

– Повня, драк.

У дні повного місяця для нас не було жодних заборон. І пси, і коти давно вже звикли і навіть прагнули потрапити туди, де нам захочеться розважитися. Але передбачити ми їм можливості не надавали. Та й самі не завжди знали, куди занесе еротичний кураж.

Іноді я любила здивувати Дрона, але частіше віддавала кермо влади йому. З його фантазією в цих питаннях досі ніхто не міг змагатися, він невтомно вигадував нові і нові розваги, разом зі мною підкорюючи чергові висоти насолоди. І збираючи енергію оточуючих, таку необхідну нам для обороту і контролю.

І ще березневі гуляння. Як не чинив опір Дрон, але раз побувавши на них, чекав з не меншим нетерпінням, ніж я.

Маленькими дракончиками ми поки не обзавелися, але я не хвилювалася. На мою думку, ми просто ще не були до цього готові. І наша країна, яка перебувала на стадії глобальних змін, також.

А ось до повні... ммм... до цього ми були готові завжди!

– Сьогодні випробуємо нову іграшку, кішко, – шепнув на вухо чоловік, кидаючи у вихор солодко-млосних спогадів. Завів мої руки за спину, стягуючи ремінцем.

Чомусь мені набагато легше давався оберт, коли я бачила свої руки. Як вони ростуть, перетворюються, змінюється зір та сприйняття.

Коли вони залишалися позаду, та ще й зв'язаними, потрібно було набагато більше часу, щоб перейти в звірину іпостась, до того ж додаткова сила ремені розірвати. І Дрон безсовісно цим користувався.

– Прогуляємось? – продовжив спокусник, проводячи долонями по моїх оголених грудях.

– Ти поведеш мене надвір роздягненою? – поцікавилася я, відчуваючи, як унизу живота приливає така смачна і приємна енергія.

– Наступного разу, – пообіцяв Дрон, опускаючись руками по талії до стегон. – Передсмакуй.

Поки я передсмакувала, не знаючи, чи наважиться він, і чи зможу я після такого як ні в чому не бувало прийти на урядове засідання, Адран встиг витягти черговий одяг. Повітряні штани по стегнах, що утримувалися тонкими зав'язками. Ажурний бюстгальтер із мереживними пелюстками навколо сосків.

Дракон зайшов уперед, помилувався, звично розім'яв груди, чекаючи, поки вони набухнуть, видаючи найвищий ступінь збудження, розквітнуть серед пелюсток.

– Треба навчитися малювати, – промовив задумливо. – Наступного разу розфарбую тебе замість цих ганчірок.

– А Шан вміє, – піддражнила я.

Адран відповів роздратованим риком, очі похолонули, зіниці витяглися: він досі гостро реагував, коли я згадувала друга.

– Неслухняна кішка, – прошепотів на вухо. – Зараз ми тебе провчимо.

Я з цікавістю глянула на нього, як і раніше не в змозі передбачити, що ж він здатний придумати.

– Ти знаєш, як встати, – вказав чоловік на пуф.

Між іншим уже новий, не той, на якому колись чекала Слава. Я наполягла на зміні і його, і багатьох інших меблів. Ну так, із загальної вередливості.

– Давай, – легенько підштовхнув Адран і навіть стягнув з рук ремінець.

Я прийняла таку улюблену ним позу, уперлася долонями. І спинку прогнула, і ніжки розвела.

Дрон часом не витримував власних одягань і накидався на мене ще до виходу. Такому «покаранню» я й сама була рада, всі бажання в ці дні просто зашкалювали, затьмарюючи будь-які розумні думки та рамки.

Тому коли він намацав пальцями спеціальний проріз у штанах, проникаючи у вологе лоно, я прикрила очі, чекаючи гарячих доказів його невгамовної пристрасті.

Проте замість себе Дрон увів чергову іграшку. Я спробувала заглянути, що це він задумав, але чоловік з гучним клацанням застебнув поверх штанів металеві трусики на ланцюжках. Закрив невеликим візерунковим ключиком і точним кидком запустив його в басейн.

– Дроне? – я почала підозрювати недобре.

Мій коханий нелюд задоволено посміхнувся, подаючи руку.

Сам він не любив розгулювати голяка, хоча його тіло так само залишалося предметом бажання всіх навколишніх самок.

І Слави, що так і живе з тим песиком, якому Дрон її вручив, і Лорі, що досі працює в палаці, хоч я й наполягла на тому, щоб нас вона більше не обслуговувала. Вирішить ще під час моєї відсутності Адранові життя прикрасити своїми вміннями! Ні вже, нехай інших розважає!

І Сайса, що нервово підтискає хвіст при зустрічі зі мною.

Та що там казати, якось я вивела Дрона в тій самій пов'язці на стегнах, так поки ми не обернулися, збуджені дівчата проходу не давали, все намагалися помацати пружні м'язи мого чоловіка!

Але сьогодні паршивець одягнув строгий діловий костюм – без сорочки правда, з тонкого темно-синього шовку, але весь його вигляд показував, хто тут господар. Запустив руку в кишеню, і всередині мене пролунала ледь вловима, шалено приваблива вібрація.

Дрон любив часом полоскотати нерви нам обом, використовуючи все нові різновиди і запускаючи іграшки, що вібрували у самий непідходящий момент... А хіба може бути підходящим моментом нарада з вовками?!

Ні, ну вовки, звичайно, все й одразу підписали, а я ледве дочекалася, поки вони підуть, і завалила власного чоловіка прямо на круглому столі серед паперів, змусивши губами витягувати те, що биту годину вібрувало, збиваючи з думки. І не лише мене.