Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман 📚 - Українською

Читати книгу - "Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вітер у моїх руках" автора Христина Лі Герман. Жанр книги: 💙 Еротика / 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 97 98 99 ... 103
Перейти на сторінку:

    — До Хан, ти все ж вирішив замінити Pentium на iOS? — зауваження сестри Леонарда прозвучало двояко. Як і звернення до брата, збентежило. Але дівчина швидко пояснила, дивлячись на мене і посміхаючись. — Я давно йому говорила, щоб змінив програмне забезпечення свого черепка. Дивлячись на тебе, Кетрін, розумію, що мій братик, нарешті, порозумнішав. Хоча... я ще сумніваюсь.

    — І це говорить молода пані, яка прийшла на вечерю з батьком в драних ганчірках і косусі, — Леонард обійняв мене, чим викликав тремтіння.

    — Він мені не батько! — заперечила До Хі.

    — Кім До Хі! Припини негайно! — суворо присоромивши дочку, жінка, містичним чином, за секунду змінила гнів на милість, звертаючись до мене. — Люба, не лякайтеся нас. Ви прекрасна і дуже мила. Як квітка лотоса. Заспокойтеся і не хвилюйтеся. Ми вже у боргу перед вами за згоду... повечеряти сьогодні з нами.

    — Що ви! — я зібралася і негайно щиро посміхнулася. — В цьому немає нічого такого. Тим паче я потрібна... — розуміючи, що проговорилася, я хотіла викрутитися, але допоміг Лео.

    — Якби не Катерина, мене б тут не було. Ти ж знаєш, омма.

    — Дивно, але навіть я б не прилетіла, якби не дізналася про те, що мій братик нарешті в стосунках з нормальною дівчиною, — підхопила До Хі і підморгнула.

    — Так ти... — я сторопіла і підняла погляд на Лео.

    — Омма і До Хі знали про тебе давно.

    — Я щаслива і втішена, що ми нарешті познайомилися, Кетрін, — пані Кім знову тепло посміхнулася, а я почервоніла.  

    — Нам пора, — скомандувавши, Леонард упевнено узяв мене за руку. — Підемо.

    Пані Кім кивнула водієві і підштовхнула До Хі до входу в ресторан.

    Брехати, що я не чекала реакції Емілії на свою появу, немає сенсу. Дівчина, в повній упевненості побачити Розмарі на моєму місці, з тріумфом оглядала зал і посміхалася. Батько Лео, навпаки, не бачив причин для веселощів. Вираз його обличчя лякав. Я міцніше стиснула долоню Лео і глибоко вдихнула, як тільки нас помітили.

    Спостерігаючи за зміною настрою Емілії, стан справжнього тріумфу скуштувала саме я. Адже не встигнувши підійти, почула гнівний вигук.

    — Ти? Ти ж та хамка зі шпиталю! — очевидно, хамством страждала саме тонка натура і "мачуха" Лео.

    — Добрий вечір, Ален! Еміліє! — від голосу пані Кім міг запросто замерзнути океан.

    — Добрий вечір, О Ханна, — відповівши, батько Леонарда оглянув мене особливо пильно. — Леонарде. Леоно.

    Він по черзі перевів погляд з Лео на дочку і тільки тоді продовжив, знову повернувшись поглядом до мене:

    — І? Боюся питати, а хто ви?

    Рука Лео стиснула мою занадто міцно. Я спробувала випередити його випад, і слава богу, це вдалося.

    — Катерина Шевченко. Добрий вечір!

    Обернувшись до Лео, я смикнула його і вказала поглядом на стілець. Леонард знаходився в стані такого гніву, що здається, не помічав нічого. Все зрозуміло. Його батько не запропонував сісти своїй колишній дружині і дочці. До речі, До Хі чекати не стала. Дівчина нахабно сіла за стіл і награно мило посміхнулася шокованій Емілії.

    — Привіт, mamá (*фр. мама). Мені ж тепер тебе так називати, Міллі? Чи як раніше, коли ти зустрічалася з Лео?

    Займаючи своє місце, я намагалася не розсміятися в голос. Сестра Леонарда мені подобалася все більше. Як і те, наскільки перекосився писок Емілії. Не врятував навіть вишуканий макіяж.

    — До Хі, припини! Я прошу тебе! — пані Кім сіла ліворуч від мене і стримано посміхнулася. — Ми тут, щоб загладити помилки минулого. Треба зупинитися. Чи не так, Алене?

    — Поза сумнівом, — чоловік стримано кивнув. — Я для того і влаштував нашу зустріч та узяв на себе сміливість зробити вибір страв для вечері.

    — А перед тим опустився до мерзотного шантажу, — посміхаючись, їдко зазначила До Хі.

    — Це не шантаж. Ми з Аленом дійсно бажаємо загладити усі конфлікти, — Емілія холодно перебила дівчину, кинувши погляд на мене. — Проте, сьогодні дуже несподіваний вечір.

    Я примружилася. Значить, у Роуз вона не бачила конкуренції. Звичайно! Як можна вважати суперницею наркоманку і розбещену дівицю? Ось тільки, лякало інше. Емілія ревнувала. Я шкірою відчувала її лютий погляд і ненависть. Значить, вона дійсно хотіла знищити сім'ю Лео. Відбити батька, і за його спиною спати з його ж сином.

    Відраза піднялася до горла нудотою. Оглянувши стіл, я не уявляла, як зможу проковтнути хоч шматок, сидячи навпроти цієї істоти.

    — Рарá, скажи хоч ти, як мені тепер називати Емілію. Якщо на те пішло, то не можу ж я проявляти неповагу. Я вихована інакше. Трохи не в тому культурному прошарку, що твоя нова дружина. В Кореї... подібна ситуація — ганьба і клеймо, з яким мені тепер жити. Сатисфакції не буде?

    — До Хі, ти переходиш рамки, люба, — награно і нудотно посміхаючись, Емілія спробувала доторкнутися до руки дівчини.

    Проте До Хі різко прибрала долоню і прошипіла щось корейською. Цього разу втрутився Леонард.

    — До Хі! Досить!

    Я стиснула губи і вмостилася зручніше. Мабуть, тільки Леонард мав деякий авторитет в очах сестри. До Хі примружилася, але склала руки на грудях мовчки.

    — Батьку, я хотів би дізнатися, істинну причину цієї вечері, — почав Леонард. — Упевнений, вона не стосується вашого з омма розлучення і судового процесу. Ти прекрасно розумієш, що не зможеш відібрати все. Тому, просто говори прямо і закінчимо на цьому. Ми з Катериною уранці повинні заступити на зміну в шпиталі. У нас немає часу слухати браваду про примирення сім'ї. Її тут немає.

    Скосивши погляд на пані Кім, я боялася дивитися на неї відкрито. Страшно уявити, які емоції переживала кинута жінка, дивлячись в очі новій дружині власного чоловіка. Проте, на подив, нічого окрім холодної маски, розгледіти в рисах обличчя матері Лео я так і не зуміла. Зовні жінка виглядала шикарно і бездоганно. Але бентежило інше — чому вона мовчала, і чого чекала?

1 ... 97 98 99 ... 103
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман"