Читати книгу - "Житія Святих - Червень, Данило Туптало"

бачиш, що нутро твоє виливається?" Мовив святий мученик: "Почуй ти, якому диявол радник і слуга, й ігемонові своєму порадь, як би вам вмовити Дафну-блудницю, аби з богом вашим Аполлоном захотіла бути блудно й виконати його бажання, щоб він, любов'ю її розпалюваний і бажаного не отримуючи, погано не загинув. Я ж маю радника мого — Господа Ісуса Христа". Тоді кат звелів принести залізні ґрати й сказав до слуг: "Розжарте їх сильно і покладіть на них цього богів нашого насмішника". Блаженний же мовив: "Дякує тобі твій Аполлон у геєні, що невгасимого вогню йому примножуєш. І віддасть тобі благодать таку, що разом з ним у пітьму кромішну будеш скинений. Тоді і я з тебе посміюся, нечестивий Аполлоновий благодійнику".

Коли ж кати тіло блаженного мало не до решти спалили, все одно нічого не досягли, бо ані улесливою радою, ані муками не змогли переконати раба Божого, щоби покинув у Христа віру. Тоді звелів ігемон воїнам пильнувати обпеченого в найглухішій в'язниці, де б ні від кого не мав догляду. Це мовивши, додав: "Аби ніхто з нечестивих християнських мужів не назвав його блаженним через те що, беззаконно з богів наших насміхаючись, витерпів ті муки".

Перебував святий у в'язниці тій, безперестанно славословлячи Бога і молячись, аби подав йому добре закінчити мученицький подвиг. Через п'ять днів, сівши на судищі, Максим-ігемон спитав: "Чи живий той всезлісний послідовник нечестивого християнського мудрування? Приведіть його сюди". Відповів Атанасій-спироначальник: "Здоровий чоловік той, наче ні одної рани на тілі своєму не мав, і до захисту сповідання свого готовий". І звелів ввести його. Побачив же ігемон його, тілом здорового і лицем світлого, і сказав до воїнів: "О окаянні сторожі! Чи не заповідав я вам, щоб ніяк про нього не турбувалися?" На це відповів Пигасій, начальник нотаріїв: "Присягаємо величністю твоєю, що, за велінням твоїм, у найглухішій темниці пильнували його, на шиї мав залізний образ Геракла, вагою триста літрів. Яким же чином зцілився, ніхто з нас не знає". Тоді мученик святий мовив: "О безумний ігемоне, це Христос мій зцілив мене і на прийняття мук, які від тебе знову накладуть мені, тіло здорове й міцне дав мені, аби ти пізнав, що Бог наш — лікар наш, який людей, що на Нього покладаються, дивним чином звик зцілювати. Разом же — щоб я прийняв подвійний вінець мучеництва, ти ж вічні муки подвійно терпітимеш. Якби ти задля Аполлона свого такі муки перетерпів, чи зміг би той бог твій зцілити тебе так, як мене Христос мій зцілив?" Тоді ігемон розгнівався і сказав: "Тому що чоловік той не перестає богів наших злослівно кривдити, вилийте йому на голову олію і вогнем запаліть". Йому ж мученик сказав: "Чи зміг ти мене спалити? І чого досягнув? Инше винайди катування". Сказав ігемон: "Синапного зерна багато дайте йому до носа". Відповів мученик: "Сміюся над усіма твоїми катуваннями". Ігемон же звелів слугам безперестанно залізними кігтями шматувати спину святого, оцтом пекучим поливати рани й гострим череп'ям терти. Коли це все за наказом ігемона виконували, молився святий страстотерпець, кажучи: "Господи Ісусе Христа, стань перед рабом Твоїм, ось-бо на хребті моєму продовжують грішники свої беззаконня". Тоді сказав йому Максим: "Принаймні нині дай себе вмовити і богів наших визнай". Відповів святий Дула: "Боги твої хай поможуть тобі і злості твоїй, найкраще Афродита й Артеміда. Розповім, якщо хочеш, і про инших твоїх богинь і безсоромність їхню". Сказав ігемон: "Розбийте щелепи йому, аби не ображав богів, гомілки йому переломіть — і залиште так, щоб ані слова не міг сказати". Мученик же святий мовив: "Чи мене, о пребеззаконний ігемоне, б'єш за те, що правду тобі кажу: Афродита твоя й инші богині в похотях нечистих і блудодіяннях життя своє провадили. І Паріса, пастуха одного, у суперечці своїй, яка з них була б у любощах найкраща, суддею собі поставили. Чому гніваєшся, коли в мерзотних ділах твоїх богів викриваю? Мій Бог правдивий, захотів стати людиною і на хресті бути розіп'ятим. Був похований, воскрес у третій день і сів праворуч Отця, хоче прийти з вогнем і знищити богів твоїх". Почув те ігемон, сказав до святого: "Бачиш, о окаянний, що й ти двох богів маєш". Відповів блаженний: "Не гріши ані не зваблюйся, говорячи про двох богів, — Тройцю ми шануємо". Сказав ігемон: "Отож трьох богів маєш". Відповів мученик: "Тройцю сповідую і почитаю, вірю в Отця, ісповідую Сина, Святому Духу поклоняюся". Тоді сказав ігемон: "Розтлумач мені, як в єдиного віриш Бога, трьох ісповідуючи?" Відповів святий мученик, кажучи: "Хоч тілесна людина й не розуміє, що Дух Божий є, проте задля людей, які тут стоять, скажу: як ти, людина, маєш слово і дихання, так і Бог Отець всесильний того ж єства — має Слово і Всесвятого Духа свого. Той Бог наш спочатку створив чоловіка і своїм образом вшанував його, вдихнув у нього духа живого і в Раю його поселив. Коли ж сатана, який свою волю через тебе сповняє, постарався чоловіка до переступу заповідей Божих змусити, як же й нині через тебе чинить, і відторг його від заповідей Божих, тоді Бог, хотівши піднести упале діло рук своїх і заблукале на путь істинну привести, послав сина свого, тобто Слово. Те Слово Боже в Пречистій Діві вселилося і від неї народилося, через Нього Бог Отець дав спасення світові". Спитав же ігемон: "Хіба слово якогось чоловіка народжує?" Відповів святий: "Не розумієш Божої тайни. Якби ти пізнав силу Всесильного Бога, довідався б, що з глини створив чоловіка, заснував на водах землю, утвердив небо і все єство створив — Він є Христос. Тому що єство людське божества бачити не може, тому Він, милосердний, зі своєї любови до людського роду і прийняв на себе людське смирення: щоб як через одного первозданного чоловіка смерть у світ увійшла, так і через одного чоловіка, Господа нашого Ісуса Христа, прийшло воскресення мертвих". Сказав ігемон: "Кажеш, що буде воскресення мертвих?" Відповів святий мученик: "Так, буде. Як Бог міру судити має, якщо не встануть мертві". Сказав ігемон: "Не говори заплутано: як помремо, так мертві й лежатимемо". Сказав мученик: "Правду ти сказав, що ви мертві, бо в мертвих ідолів вірите, через те ніколи у воскресення життя не прийдете, але вийдете у воскресення суду та вічні муки. Годиться ж усім людям стати перед судом Христовим і за все сподіяне дати відповідь". Тоді кат звелів воїнам зв'язати мученика залізними линвами і