Читати книгу - "Смерть для чайників, Літа Най"

Я стала обличчям до блідих постатей, місцями з чорними, немов гнилими ділянками тіла. Не враховуючи захисної стіни, мене з цими істотами розділяв один крок, але ні їхньої аури, ні енергії, ні навіть запаху (якщо він є) я не відчувала. Це через магічну завісу.

– Перед смертю не надихаєшся, – резонно зауважила дівчина. Я про всяк випадок відступила від бар'єру. – Ні. Не заганяй себе у кут раніше, ніж це зроблять вони. Потрібно відтіснити привидів якнайдалі: так у мене буде більше території для маневрів.

Лілі підійшла і стала поряд зі мною. Вона виглядала впевнено, але я почула, як напружено вона втягнула повітря.

– Не зволікай, – прошепотіла вона. Я хотіла відповісти. Не знаю точно що, але щось точно хотіла. На жаль, мої бажання не враховувалися. Відьма витягла руки й твердо промовила: – Пора.