Читати книгу - "Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей"

Після кількох секунд двері відчинилися, і Моріана з’явилася на порозі, поглядаючи на Роувена. Аберхат-старша мала дещо недружній вигляд: складені руки на грудях, суворий погляд, підтиснуті губи. Уайт не наважився переступити поріг крамниці, без запрошення.

— Чого тобі? — вона відкрито зневажала його ранг і взагалі те, що він був військовим чаклуном королівської гільдії.

— Я приніс карточку вашої доньки, — сухо сказав Уайт.

 Перш ніж він протягнув картку, Моріана замахнулася на нього рукою. Роувен не став її зупиняти. Смачний ляпас розрізав довколишню тишу.

Моріана стояла перед капралом, обличчя її виражало гнів і обурення. Вона скреготіла зубами, витягуючи кожне слово.

— Я не знаю, що ти вчинив з моєю донькою, але мені це не подобається! Ти, військовий чаклун, граєшся з нею, як з лялькою. Ти вважаєш, що тобі можна уникнути відповідальності?! Я не дозволю тобі використовувати її почуття й бавитися ними, коли тобі заманеться!

Роувен стояв напружено, слухаючи слова Моріани. Він був здивований її вчинком, але розумів, чому вона так реагує. Він спробував заговорити, але Аберхат-старша не дала йому такої можливості, заговорив першою:

— І не думай, що я дозволю тобі знову наближатися до неї після цього! Якщо ти хочеш зберігати свій ранг і місце в гільдії, тримайся якомога далі від моєї доньки!

Роувен відчував себе безсилим перед гнівом матері, яка піклувалася про свою доньку. Він прочистив сухе горло кашлем, вислухав всі слова Моріани, яка буквально вилила на нього все своє невдоволення, як відро води.

— Мої дії, були неправильно сприйняті вашою донькою, — його щока пульсувала від удару. — І ось це, — він вказав на слід, який залишила рука Моріани. — Я дозволив вам, тільки через повагу до вашої доньки.

— Не наближайся до неї!

— Мамо, я в тому віці, щоб сама все вирішити! — спускаючись зі сходів, спокійно сказала Сільсія.