Читати книгу - "Письменник, Руслан Баркалов"

Але навряд чи потішило б Юнту зараз те, що скривала від неї ніч. За нею уже слідкували. Серж переглядаючи камери в аеропорту, впізнав у підстаркуватій блондинці кроки, характерні для Юнти. Ось вона іде через боковий вхід. А ось і таксі, водія якого знайти буде не важко, оскільки номер чітко було видно на камеру.

– Так і є. – через пів години сказав капітан. – Водій підтвердив, що віз таку жінку за місто, де її чекав невеликий приватний літак. Хлопці зараз працюють над тим аби дізнатися кому він належить і де мав би сісти.

Але на це піде час. А часу якраз у них нема. І Серж це прекрасно розумів. Він подзвонив Роанові і пояснив усю суть справи.

– Треба аби ваша подружка нікому не відкривала двері і нікуди не виходила з номеру аж поки ми не знайдемо Юнту. Це дуже важливо, Роане Модестовичу!

Так, ситуація була зовсім не проста. І тут треба діяти дуже чітко. Серж знав, що іноді клієнти люблять самі щось робити, не радячись з адвокатом. Тим самим погіршують ситуацію. І це було гірше від усього. Адже вони, як правило, зовсім далекі від реальності в якій вони в той час знаходяться і не розуміють всіє серйозності ситуації.

Але Роан був зовсім інакшим. Він повністю довіряв йому. І досить добре усе розумів з першого разу. Це тішило молодого служителя Феміди. Отже, у них є шанс довести справу до переможного кінця. А це означає, що він отримає окрім плати за роботу ще й бонус до своєї робочої біографії. І нехай богиня правосуддя буде прихильною до нього і його клієнтів.