Читати книгу - "Мáліна"

282

Кюрнберґер — Кюрнберґер, Фердинанд (1821–1879) — австрійський письменник та критик, майстер фейлетонів та реалістичних новел.

283

Лафкадіо Герн — Герн, Лафкадіо (1850–1904) — американський письменник і журналіст ірландсько-грецького походження, жив у Японії та писав про цю країну.

284

Вольтер — псевдонім Марі Франсуа Аруе (1694–1778) — французький письменник, філософ, історик доби Просвітництва.

285

Піранделло — Піранделло, Луїджі (1867–1936) — італійський поет і прозаїк.

286

Старогрецьке вітання, буквально: возрадуйся!

287

Фукідід — Фукідід (бл. 460 — бл. 396 до P. X.) — давньогрецький історик, автор основ історичної критики.

288

Йозеф К. - головний герой роману «Процес» Франца Кафки (1883–1924).

289

…ми урочисто входимо до бальної зали з «Війни і миру». — «Війна і мир» — роман-епопея класика російського реалізму ЛьваТолстого (1828–1910).

290

Нарешті ти надійшов (італ.).

291

Alfin tu giungi — цитата з опери італійського композитора Вінченцо Белліні (1801–1835) «Сновида».

292

…на піску пише ім’я своєї дружини… — Ремінісценція з вірша Пауля Целана «Пісок із урн» (із книги «Мак і пам’ять»).

293

Урочисто присягаю (лат.).

294

«Хто ж мені допоможе, хто ж допоможе!» — Репліка з опери «Аріадна на Наксосі» Ріхарда Штрауса.

295

«Так усі ми помремо, так усі ми помремо…»; «Мертве усе. Усе мертве!»; «Погляньте на це, мої друзі, хіба ж ви не бачите?!»; «Так умремо ми, щоб нерозлучно…» — Репліки з опери «Трістан та Ізольда» Ріхарда Ваґнера (1813–1883).

296

Англійський сорт чаю.

297

…одягнута у сибірський єврейський плащ. — Ремінісценція з вірша Пауля Целана «Бенкет» (із книги «Мак і пам’ять»). Означення «єврейський» вказує на події голокосту, локалізація сну в Сибіру — шифр таборів смерті царського та радянського режимів у Росії.

298

…Сувора зима, на нас сипле щораз більше снігу… — Ремінісценції до вірша Пауля Целана «Тепер, матусю, сніжно на Вкраїні…».

299

…лежить жінка, така ніжна… — образ із вірша Пауля Целана «Осокоре…» (із книги «Мак і пам’ять»).

300

…про те, як квітне павловнія. — Павловнія, або «цісарське дерево» (paulownia imperalis — лат.) — декоративне паркове дерево, квітне подібно до каштану, однак фіалкового забарвлення. Назва дерева перегукується з іменем Пауль.

301

Легко, вільно (лат.).

302

Він робить (лат.). Ймовірно помилка друку за співзвучністю, мало б бути Fecit — зробив (лат.).

303

Fecit — напис після підпису художника на старовинних картинах та гравюрах (лат.).

304

У ріці, у глибокій ріці. — Натяк на трагічну смерть Пауля Целана.

305

…наші апостольські цісарі омивали раз на рік ноги своїм біднякам. — Апостольська величність — титул, який папа Римський надав королеві Угорщини Стефанові Святому, згодом, у XVIII ст., австрійським цісарям.

306

Мій Батько повернувся з Росії… — Епізод відтворює хроніку про садистичні втіхи при Петербурзькому дворі цариці Анни Іванівни (1693–1740). Взимку 1739 року вона нібито влаштувала «крижане весілля» 40-річного князя з дівчиною із народу.

307

…порцеляна з Ауґартену — порцеляновий посуд з однієї з найстаріших мануфактур в Європі, заснованої 1718 р. в Росау у Відні. У добу рококо, класицизму та бідермайєра витворився власний стиль. Особливо відомий декор, який винайшов Й. Лайтнер 1791 р. — блакитний розпис, названий на честь художника «лайтнерівська блакить». У наш час популярними є фігурки тварин, декоративні предмети та сервізи.

308

Жити, палаючи, й не відчувати зла (італ).

309

Vivere ardento е non sentire il male. — Цитата з вірша поетеси Ґаспари Стампа (див. прим. до с. 77 [у електронній версії — прим. 179. — Прим. верстальника]).

310

…невідомий лист, він стосується 26-го січня й має причетність до якоїсь дитини… — Тут йдеться, ймовірно, про позбавлення життя ненародженої дитини шляхом штучного переривання вагітності.

311

…до Асперну… — Асперн — колишнє село, з 1904 р. — частина двадцять першого, згодом двадцять другого району Відня; до 1938 р. тут був головний аеропорт Відня.

312

…музика, лагідна й тиха… — Слова, які вводять заключну арію Ізольди в опері Ріхарда Ваґнера «Трістан та Ізольда». «Лагідно й тихо» — стрічка з вірша Інґеборґ Бахман «Втрата».

313

«Розчарування моє вже минуло» — Парафраза арії з мелодрами Арнольда Шьонберга «Місячний П’єро» (див. прим. до с. 12 [у електронній версії — прим. 16. — Прим. верстальника]).

314

«Чи ж ви не бачите цього, друзі мої?»; «Будьте пильні! Будьте пильні! Незабаром ніч мине!» — Репліки з опери Ріхарда Вагнера «Трістан та Ізольда».

315

«Коли ми, мертві, встаємо зі сну» — П’єса норвезького драматурга, попередника натуралізму в Скандинавії та Німеччині Генріка Ібсена (1828–1906).

316

…до Клостернойбурґу… — Клостернойбург — невелике мальовниче місто в Нижній Австрії поблизу Відня на правому березі Дунаю, відоме бароковим монастирським ансамблем.

317

…і Фішамендом… — Фішаменд — невелике промислове місто в Нижній Австрії, розташоване біля місця, де р. Фіша впадає в Дунай.

318

…килим із «Війни й миру». — Мотив з фільму «Війна і мир», екранізації роману Льва Толстого американським режисером Кінґом Відором (1955).

319

Дух, думка, розум (лат.).

320

…сьогодні — 26-те січня, і я притуляю дитину до себе… — Див. прим. до с. 174 [у електронній версії — прим. 310. — Прим. верстальника].

321

…вислів один про причину… — «Вислів про причину» — теза з філософської дискусії про можливість обґрунтування світу. Зустрічається в працях Готфріда Вільгельма Ляйбніца (див. прим. до с. 65 [у електронній версії — прим. 131. — Прим. верстальника]), Артура Шопенгауера (див. прим. до с. 194 [у електронній версії — прим. 328. — Прим. верстальника]) та Мартіна Гайдеґґера (див. прим. до с. 148 [у електронній версії — прим. 281. — Прим. верстальника]).

322

Ґлоріаштрассе — вулиця в Цюріху.

323

…я бачу тарілку бульйону з омлетом, потім йому подають тарілку з панірованим шніцелем, а також чашу, наповнену нашим компотом із яблук… — Тут йдеться про традиційні австрійські страви.

324

По остаточні речі — назва праці австрійського філософа Отто Вайнінґера (1880–1903). У контексті роману ця назва Третього розділу посилює есхатологічний момент.

325

…з Ніобою з мармуру часу сецесії… — Ніоба, за старогрецьким міфом, — донька малоазійського царя Тантала, дружина царя Фів Амфіона, горда зі своїх дітей (чотирнадцять синів та чотирнадцять доньок), кепкувала з Лето, яка мала лише двох