Читати книгу - "Первісна. Дорога на Тір Мінеган"

— Тільки не накаркай, — квапливо урвала її Ейрін. — Це вже буде занадто.

— Проте маєш готуватись і до цього. Відьомська сила зростає десь до ста п’ятдесяти років.

— Знаю. Та сподіваюсь, це зростання вповільниться.

— Звичайно, вповільниться, — втішила її Шайна. — Хоч я б не розраховувала, що це станеться вже найближчими днями. Ти маєш готуватися до того, що за якийсь місяць станеш найсильнішою з відьом. Тобі залишилось перегнати лише трьох сестер. Чи чотирьох — точно не знаю.

Вона запитливо глянула на Мораґ, а та у відповідь знизала плечима.

— Теж не знаю. Я кепсько пам’ятаю сестру Фіннелу, вона поїхала на Ініс Ефроґ, коли мені не було й десяти. Вчора Етне сказала, що Ейрін лише ледь-ледь поступається Фіннелі за силою. А сьогодні, може, й зрівнялася.

Інша Фіннела, зачувши своє ім’я, пожвавішала:

— Серед відьом є моя тезка?

— Певно, що є, — промовила Мораґ таким тоном, ніби це було очевидно. — Фіннела вер Мірін. Не могли ж ми пропустити таке смачненьке ім’я. Нас бо чотириста тридцять сім, і кожну звати інакше.

— Справді? — здивувалася Фіннела. — Хіба на світі знайдеться стільки жіночих імен?

— У нашому списку їх понад шість сотень, — сказала Шайна. — Правда, частенько зустрічаються різні варіації на тему одного й того ж імені. Так, крім Фіннели, є ще Фіннола, Фіннула і Фіннайла. А з Ґвен справжній жах — крім нашої Ґвен, чиє повне ім’я Ґвенет, є ще Ґвенда, Ґвенид, Ґвендолен, Ґвенер, Ґвенейра…

— А також Ґвеневер, Ґвенувайр і Ґвенліан, — закінчила перелік Мораґ. — І всі наразі зайняті. Популярні імена взагалі недовго залишаються вільними. Скажімо, сестру, яка народилася після Ґвен, звати Меган вер Шайна. Ну, ти зрозуміла — їй дісталося ім’я Ґвениної попередниці, а Шайну назвали на честь духовної матері Меган.

— Ясно, — кивнула Фіннела. — А наступну після Шайни відьму, мабуть, звати Брі.

— Не наступну, через одну. Далі йде Шонайд вер Морін, а вже потім — Брі вер Невен. Ми лише пропонуємо батькам новонародженої відьми ім’я, проте вирішують вони самі. Зазвичай погоджуються, бо все одно віддають дитину, та іноді обирають щось на свій смак з-поміж вільних імен. А зрідка буває й так, що вперто наполягають на імені, яке вже носить інша сестра. Ми з ними не сперечаємося, просто веземо дівчинку на Тір Мінеган, а там старша тезка дає їй нове ім’я. Власне, так сталося й зі мною. Моя матір затялася на Левеллі, бо так звали її улюблену тітоньку, а відьма з таким іменем уже була — старша сестра Левелла вер Арвен, тепер найстарша. От вона й назвала мене Мораґ. І це дуже добре, бо я ніяк не можу уявити себе Левеллою.

Фіннела перевела погляд на Ейрін:

— А тебе ж не примусять змінити ім’я?

— Ні, тут мені пощастило. Найстарші визнали за краще переназвати малу Ейрін вер Марвен, якій ще не минуло двох років, ніж морочитися зі мною. Тепер вона Евін.

Цієї миті їй на долоню впала дрібна дощова краплина. Потім іще одна — вже на кінчик носа. А Шайна подивилася в затягнене хмарами небо і скрушно мовила:

— Ну от, знову починається! Ненавиджу гедрев.

— І аврон, — підхопила Мораґ. — Два найпаскудніші місяці.

Тим часом Ейрін хутенько створила вгорі плетиво, яке, мов велика парасоля, прикрило їх чотирьох. Вірніше, п’ятьох — бо трохи позаду, як завжди мовчазна, їхала на своїй конячці Ронвен. Дівчина постійно трималася поблизу Фіннели, ладна будь-якої миті прислужити їй. Шайна та Ґвен вважали, що Фіннела безсоромно експлуатує Ронвен, проте Ейрін із ними не погоджувалась. Вони чудово розумілися на маґії й політиці, та ще мало тямили у приватних стосунках вельмож із простими людьми. На Тір Мінегані не надавали особливого значення шляхетським титулам, там лінії станового поділу пролягали між відьмами, чаклунами та всіма іншими. А оскільки Ронвен була чаклункою, хай і слабкою, то, з погляду Шайни і Ґвен, вона знаходилась на тій самій ієрархічній сходинці, що й Фіннела. Однак Ейрін розуміла, що якби кузина стала триматися з Ронвен запанібрата, то цим лише б налякала її. Зате в ролі принцесиної покоївки Ронвен почувалася цілком комфортно, була задоволена своїм становищем, дівчата швидко заприязнилися, між ними стало виникати щось схоже на дружбу і поступово формувалося підґрунтя для більш-менш рівних стосунків, в яких уже не буде пані та служниці, а з’являться старша й молодша подруги. Фіннела, може, й сама цього не усвідомлювала, але робила все правильно, і з кожним днем Ронвен ставала трохи розкутіша, сміливіша. Тепер навіть з Ейрін вона могла розмовляти, не ховаючи погляду, хоч і далі мало не благоговіла перед відьмою-королівною, що несла в собі Первісну Іскру — матір решти Відьомських Іскор.

А чотири дні тому Ронвен мала друге в своєму житті пророцтво. Цього разу воно було словесне і в ньому йшлося про якогось короля, що опиниться на роздоріжжі між Світлом та Темрявою, причому перший шлях приведе його до поразки, а другий — до перемоги. Верифікація підтвердила чинність пророцтва, і всі відьми вражалися його чіткості й однозначності у формулюваннях, хоча не мали жодних здогадів про те, якому ж це королю й коли саме доведеться робити такий важкий і драматичний вибір. Малою Ейрін вважала, що розгадувати словесні пророцтва дуже легко — просто треба навмання підставляти в текст різні імена й перевіряти його чарами верифікації. Однак майстер Іґан аб Кін, з яким вона поділилася своїми міркуваннями, сказав, що з досі нез’ясованих причин пророцтва, які містять імена, власні назви або конкретні дати, неможливо верифікувати…

Незабаром замрячив нудний і тоскний осінній дощ. Уже вкотре за цей день Ейрін подумала, як далеко вона зараз від рідної домівки. У першій половині гедрева в Леннірі ще по-літньому тепло; власне, там узагалі не буває справжньої зими, навіть на Сонцеворот сніг велика рідкість. А в Катерласі дерева