Читати книгу - "Спомини"

Ще мабуть в березні приїхав був до мене архиєпископ Базяк і прохав інтервенювати в справі арешту Луцького єпископа Шельонжека[527], бо приїхало двох каноніків з Луцька з таким проханням. Я, не надіючись багато, післав телеграму до Сталіна. З свого боку я зробив, що міг, щоб помогти польському єпископові. Одначе пізніше єпископ Шельонжек у своїх зізнаннях дуже неприхильно поставився до нашої Церкви. Його звільнили і вислали до Польщі.

Тим часом Я. Галан почав виписувати різні памфлети, “Плюю на Папу” і т. п., зогиджуючи нашу Церкву, і мав сказати, що він не згине своєю смертю, передчуваючи, що його за то чекає. Вже перед самим арештом я запросив єпископів Будку і Чарнецького, протоігумена отців-редемптористів о. Де Вохта і отця-архимандрита Климентія та заявив їм, що їх іменую, на всякий випадок, адміністраторами. Отець Де Вохт дуже здивувався і сказав, що нема жодної причини до того, бо справи йдуть дуже добре і нема ніяких побоювань. Одначе я остав при свойому, і на тім вони розійшлися. Справді, ще не було ніяких конкретних познак до репресій, але я самометно хотів забезпечити Церкву. Отця Євгена Кароля[528] я потвердив ґенеральним вікарієм на Теребовельщину.[529]

Після появи кровожадної статті Я. Галана “З хрестом чи з ножем” всі побоювалися найгіршого. Вправді, о. Климентій мене потішав, що то перейде, бо от написали проти Петра Карманського[530], а мимо того він ходить по місті, — не знаючи, що той перейшов вже на службу НКВД. Одначе я видів, що то йде