Читати книгу - "48 законів влади"

Якщо ви підозрюєте, що в когось є особлива слабина, перевірте непомітно цю людину. Якщо, наприклад, ви відчуваєте, що людині потрібна любов, почніть висловлювати їй компліменти. Якщо вона клюне на приманку, ви — на правильному шляху. Навчіться бачити деталі: скільки дають чайових офіціантові, що приємно людині, що вам підкаже її вбрання. Знайдіть ідолів, яких люди обожнюють і задля яких зроблять будь-що. Пам’ятайте: ми всі намагаємося приховати свої слабини, і тому свідома поведінка мало що нам підкаже. А нам потрібне те, що випливає з дріб’язків поза свідомим контролем.

Знайдіть безпорадне дитя. Здебільшого слабини з’являються в дитинстві, перш ніж «я» людини вибудовує компенсаторний захист. Можливо, з дитиною панькалися, попускали їй у чомусь, а може, не вдовольняли якісь її емоційні потреби; коли дитина підростає, вона може забути оте попускання чи його відсутність, але насправді воно не зникає. Інформація про дитячі потреби дає чудовий ключ до слабин особи.

Одна з ознак такої слабкості полягає в тому, що, коли ви її зачепите, людина реагує як дитина. Тому зважайте на прояви поведінки, які мали залишитись у дитинстві. Якщо вашим жертвам або суперникам бракувало в дитинстві чогось важливого, скажімо батьківської підтримки, дайте їм це. Якщо вони виявлять таємну схильність, приховані бажання, задовольніть їх. В обох випадках вони не чинитимуть вам опору.

Шукайте контрасти. У процесі пошуку слабини часом важливо не що, а хто. Люди, які б’ють себе в груди, часто виявляються великими боягузами, святенники приховують хіть, консерваторам кортить якоїсь авантюри, ніяковим бракує уваги. Поза зовнішнім виглядом ви бачите слабини людей, які суперечать виробленій показності.

Знаходьте слабку ланку. Іноді в пошуку слабин важливо не що, а хто. У сучасних версіях двору часто є хтось поза лаштунками, хто має чималу владу і величезний вплив на панівну верхівку. Ця залаштункова сила впливу є слабкою ланкою групи: прихиліть її до себе — і зможете впливати навіть на короля. Інший приклад: навіть якщо група згуртована однією волею (наприклад, коли атакована група ущільнює лави для опору аутсайдерові), завжди є слабка ланка в ланцюзі. Знайдіть одну людину, яка подасться під тиском.

Заповнюйте порожнечу. Два основні типи емоційної порожняви — це незахищеність і журба. Незахищеність відчувають простаки в усіх верствах, а щодо тих, хто постійно журиться, треба шукати коріння їхньої журби. І ті й інші нездатні приховувати свої слабини. Спроможність заповнити їхню емоційну порожнечу — велике джерело влади, яким можна користуватися нескінченно довго.

Живіться неконтрольованими емоціями. До неконтрольованих емоцій належить параноїдальний страх — страх, неадекватний щодо ситуації, або ниций мотив: хіть, пожадливість, марнославство або ненависть. Люди в лещатах цих емоцій часто себе не контролюють, і ви зможете керувати ними.

ІРВІНҐ ЛАЗАР

[Чільний менеджер із творчих питань у Голлівуді] Ірвінґ-Пол Лазар хотів якось продати п’єсу [кінопромисловцеві] Джеку Л. Ворнеру. «Сьогодні в нас була з ним довга зустріч, — пояснював Лазар [кіносценаристові Ґарсону Каніну], — але я про це не згадав, навіть тему цю не зачіпав». «Чому?» — поцікавився я. «Бо я хочу зачекати до вікенду через тиждень, коли поїду до Палм Спринґз». — «Не розумію». — «Хіба? Я до Палм Спринґз їжджу кожного вікенду, але Ворнер цього вікенду не їде, бо в нього нібито закритий перегляд. Тому він один вікенд пропускає, і тоді я порушу це питання». — «Ірвінґу, я дедалі менше тебе розумію». — «Слухай, — сказав Ірвінґ нетерпляче, — я знаю, що роблю. Я знаю, як йому продавати. Такий матеріал заганяє його в глухий кут, а тому його спочатку треба ошелешити, а потім сюди-туди — і виграно». — «Але до чого тут Палм Спринґз?». «Бо там він щодня ходить до купелі в «Спа». Отам я його й перестріну. У Джека є одна притичина: йому 80, він дуже самозакоханий і не любить, коли люди бачать його роздягненим. Тож коли я підійду до нього голого в «Спа», тобто ми обоє будемо голі, але мене то не хвилює. А його хвилює. Тож я підходжу до нього голого й починаю про це говорити, а він — збентежений. Він захоче спекатися мене, і тому йому найпростіше сказати мені «Так», бо він знає, що, якщо скаже «Ні», я там залишусь, наполягатиму і не здаватимусь. Тому, щоб спекатися мене, він скаже «Так».

Через два тижні я прочитав, що «Ворнер Бразерс» купили права на цей твір. Я зателефонував Лазару й спитав, як він це зробив. «А ти як гадаєш? — перепитав він. — Як я тобі й казав — голяка… Тільки так і можна було це зробити».

«Голлівуд», Ґарсон Канін, 1974 р.

Дотримання закону 1

Спостереження 1

1615 року 30-річний єпископ Люсонський, згодом відомий як кардинал Рішельє, виголосив промову перед представниками трьох станів Франції — духівництвом, шляхтою і посполитими. Рішельє був обраний, щоб служити виразником інтересів духівництва — величезна відповідальність для людини ще молодої й не дуже відомої. Про всі важливі актуальні проблеми Рішельє говорив у дусі церковних настанов. Але під кінець він зробив щось, що не мало ніякого стосунку до церкви, але було вирішальним для його кар’єри. Він звернувся до п’ятнадцятирічного короля Луї XIII і до королеви-матері Марії де Медічі, яка сиділа позаду Луї і, як і належить регентці, мала правити Францією до настання повноліття сина. Усі чекали, що Рішельє звернеться до короля із звичайним напутнім словом. Натомість він дивився тільки на королеву. Рішельє завершив свій виступ довгою улесливою похвалою їй, настільки пристрасною, що дехто в Церкві образився. Але усмішка на обличчі королеви, яка радо сприймала компліменти Рішельє, була незабутньою.

Роком пізніше королева-мати призначила Рішельє державним секретарем у закордонних справах, що для молодого єпископа було нечуваною удачею. Він тепер увійшов до вузького кола влади і вивчав, як функціонує двір, наче це був годинниковий механізм. Італієць Кончино Кончині був фаворитом королеви-матері, чи радше її коханцем, що робило його найвпливовішою людиною у Франції. Кончині був самозакоханим фатом, і Рішельє знайшов правильний підхід, трактуючи його як короля. Через кілька місяців Рішельє став одним із улюбленців Кончині. Але в 1617 році сталося те, що перевернуло все догори дригом: юний король, який доти поводився як ідіот, наказав убити Кончині та ув’язнити найвпливовіших його поплічників. Завдяки цьому Луї став до стерна держави та усунув королеву-матір.

Чи помилився Рішельє у своїй грі? Він був наближений і до Кончині, і до Марії де Медічі, а їхні радники й міністри були нині не у фаворі, а дехто — під арештом. Саму королеву-матір замкнули в Луврі, як у в’язниці. Рішельє не марнував часу. Усі покидали Марію де Медічі, а він залишився з нею. Він знав, що Луї не буде її ліквідовувати, бо був іще занадто молодий і завжди занадто прив’язаний до матері. Рішельє як єдиний впливовий друг, що