Читати книгу - "48 законів влади"

Ця афера має багато варіацій, але вимагає великої майстерності і спритності.

Красу й значення мистецтва Вермеєра визнано давно, але картин по ньому залишилося мало, і вони — рідкість. Проте в 1930-ті роки його твори почали з’являтися на мистецькому ринку. Експерти, яких запросили для верифікації, підтвердили, що це оригінали. Ці картини могли б стати окрасою будь-якої приватної колекції. Це нагадувало воскресіння Лазаря: незбагненним чином Вермеєр повернувся до життя. Минуле змінилося.

Лише згодом виявилося, що нові картини Вермеєра продукував середнього віку голландський підробник Хан ван Меєґерен. Для підробки він вибрав саме Вермеєра, бо розумів, що таке фантазія: картини здаватимуться справжніми, бо такими їх хотіли вважати і глядачі, і експерти.

Пам’ятайте: ключ до фантазії — відстань. Віддалене зваблює і обіцяє, здається простим і позбавленим проблем. Треба, щоб те, що ви пропонуєте, не можна було вхопити. Це міраж, який даленіє, коли простак наближається. Не описуйте фантазію докладно — вона має бути розпливчастою. Дозволяйте жертвам підійти достатньо близько, щоб розгледіти і спокуситися, але тримайте їх досить далеко, щоб вони продовжували мріяти і бажати.

Образ: місяць. Недосяжний, він постійно змінює форму: то зникає, то з’являється. Ми дивимося на нього, уявляємо, дивуємося, тужимо за ним — завжди незнаний, він постійно породжує мрії. Не пропонуйте очевидне. Обіцяйте невловне.

Авторитетна думка: Брехня — це принада, твориво, її можна оздобити і перетворити на фантазію. Її можна одягти в шати містичної концепції. Правда — холодний, тверезий факт, не дуже зручний для прийняття. Брехня смачніша. Найнеприємніша людина у світі та, яка постійно каже правду, якій чужа вигадливість… Мені набагато цікавіше й корисніше вигадувати, ніж говорити правду (Джозеф Вайл на прізвисько Жовтий Хлопчина, 1875—1976 рр.).

Зворотний бік

Занурення у фантазії мас дає силу, але й породжує небезпеку. Фантазії зазвичай містять елемент гри; публіка наполовину розуміє, що її дурять, але однаково береже свою мрію, відрізняючи розвагу і тимчасовий відхід від запропонованих буднів. Робіть усе легко — не наближайтеся до того місця, де від вас сподіваються на результат. Це місце може виявитися дуже ризиковим.

Оселившись у Мюнхені, Браґадино виявив, що баварці, які мислять тверезо, набагато менше вірять в алхімію, ніж темпераментні венецій­ці. Щиро вірив лише герцог, бо йому обов’язково треба було виплутатися зі свого безнадійного становища. Браґадино грав свою гру: зволікав, приймав подарунки і сподівався на терплячість, а в людей закипала злість. Гроші витрачалися, а результату не було. 1592 року баварці зажадали правосуддя, і його засудили до страти й повісили[19]. Як і раніше, він пообіцяв і не виконав, але цього разу він не врахував довготерпіння своїх хазяїв, і нездатність реалізувати їхні фантазії скінчилася для нього фатально.

І насамкінець: не припускайтеся помилки, вважаючи, нібито фантазія завжди фантастична. Вона, безумовно, контрастує з дійсністю, але й сама реальність буває настільки театральною і стилізованою, що фантазією стає мрія про прості речі. Наприклад, імідж, який Авраам Лінкольн собі створив — простакуватий сільський юрист із бородою, — зробив його президентом простих людей.

Фінеас Тейлор Барнум створив дотепну мізансцену з Хлопчиком-Пальчиком, карликом, який убирався, як знамениті лідери минулого, як-от Наполеон, і дошкульно брав їх на глузи. Шоу подобалося всім, зокрема й королеві Вікторії, бо було співзвучне фантазії: досить пихатих вершителів історії, пересічна людина знає краще. Хлопчик-Пальчик кардинально змінив знайому схему фантазії, у якій дивне і незнане стає ідеалом. Шоу закону не порушувало, а в його основі була фантазія, ніби в простої людини немає проблем, і вона щасливіша за можновладців і багатіїв.

І Лінкольн, і Хлопчик-Пальчик грали роль простої людини, але обачно витримували дистанцію. Якщо вам випаде вдатися до такої фантазії, ви теж маєте витримати дистанцію і не розкривати повністю образ «простолюдина», бо то вже не буде фантазія.

Закон 33.

Виявляйте в людях слабкості

СУДЖЕННЯ

Кожен має слабкості, пролом у мурі замку. Такою слабкістю зазвичай є незахищеність, неконтрольовані емоції або потреби, а можливо, маленькі таємні насолоди. У кожному разі, щойно це виявлено, перетворіть цю ваду на корисний для себе інструмент.

ЛЕВ, САРНА І ЛИСИЦЯ

Лев у нетрях полював на сарну;

Її ще ніби й не піймав,

Та подумки вже добре знав,

Що страву матиме поживну й гарну.

Тут сарні вижити немає змоги...

Та балка трапилась упоперек дороги.

Наструнчилася сарна — є ще сила! —

І, наче з лука пущена стріла,

Урвисту балку враз перелетіла

І рятівної кручі досягла.

Мій лев край балки зупинився...

Аж поруч друг його з’явився!

Послужлива й метка лисиця.

Вона сказала: «Як? Ти ж спритний, дужий,

Невже із сарною тобі не плужить?

Для тебе цей стрибок — дурниця,

Бо щойно ти цього захочеш,

Умить цю балку перескочиш!

Відколи я тебе спіткала,

Тебе, мій друже, на пусте не спонукала.

Тому, повторюю ізнов,

У здібностях твоїх я сумніву не мала».

Тут в лева закипіла кров:

Він з чотирьох метнувся ніг,

Та перескочити не зміг —

Комітьголов злетів і... вбився.

А що ж той щирий друг?

Друг потихеньку вниз спустився,

Побачив, що той лев вже спух.

Йому не треба більш служити

Й для себе можна вільно жити.

Лисиця навіть шану не віддала

І місяць кожну кістку обгризала.

Байки, Іван Крилов (1768—1844 рр.)

Виявлення слабин:

стратегічний план дій

Усі ми якось чинимо опір. У нас є ніби вічний панцир, який береже від змін і вторгнення друзів та суперників. Над усе ми хочемо, аби нам дозволили робити все на власний розсуд. Чимало енергії треба мати, аби постійно борюкатися з цим опором. Проте дуже важливо розуміти, що в людей є свої слабини — частина психологічного панцира, де опору нема, що піддається вашій волі, якщо ви це місце виявите й будете тиснути на нього. Деякі люди не приховують своїх слабин, інші — приховують. Ті, що приховують, якраз найбільш уразливі через ту ваду в панцирі.

Плануючи атаку, пам’ятаєте про таке:

Зважайте на жести й підсвідомі сигнали. Зиґмунд Фройд зауважив: «Жоден смертний не може зберегти секрет. Якщо мовчать його губи, говорять пучки пальців; зрада витікає з кожної його пори». Це наріжна вихідна думка для пошуку слабин у людини: її видають нібито неважливі жести і побіжні слова.

Ключ — не тільки те, що ви шукаєте, але ще й де і як ви шукаєте. Повсякденні розмови — найбагатший поклад слабин; тож натреновуйте свій слух. Почніть