Ця повість – про психологічні взаємовідносини в людей, які не змінюються з летом років і є складними в будь-яку епоху. Читач переноситься у двадцяте століття, де події розвиваються на фоні часів тоталітаризму....

Повість «Дорогі ви, наші цьоцю» – це картина із життя львівських міщан. У ній висвітлені перші роки незалежності України і ностальгія за зниклим світом юності головних героїв....

«Амба» Влада Землянина – це роман, який понад чверть віку чекав свого читача і часу, не втративши при цьому актуальності та кровного зв’язку з минулим і майбутнім. Часу дивного, з подіями жахливими. Часу, який мало хто правильно розумів. І найголовніше – часу, який не став уроком для більшості з нас… На розсуд читача пропонується перший том роману...

Як вижити у світі, зовсім не пристосованому для існування людини? Це не так уже й складно. Потрібно лише, щоб ніхто не здогадався, що саме ти утнеш кожної наступної миті. Тоді нападники, якими сильними не були б, ніколи не зможуть передбачити твої дії і в тебе з ’явиться шанс на порятунок. Отже, все залежить від тебе. Якщо ти живеш тихо і спокійно...

Рідна пісня стала невід’ємною частиною життя Українських січових стрільців, загони яких до останку змагалися з російськими поневолювачами у 1914–1918 роках. Духовні спадкоємці кращих традицій українського війська спочатку залюбки співали народні творіння, а невдовзі в стрілецькому середовищі народилися десятки своїх пісень, які виховували в народі...

Скільки б не писали – та кожна жіноча доля неповторна. Хтось, як та Марійка, покірно терпить знущання чоловіка, бо так само терпіла мама. Надежда не мириться із роллю жертви – і виростає над собою. Параска доводить, що не ім’я красить людину, а навпаки. Христі довелося пережити найстрашнішу зраду, але вона знайшла в собі сили відродитися і стати...

Зустрічаючись з друзями, згадуючи минуле, як правило, питаємо і друзів і себе: – А чи справді то було? – А чи справді ті події траплялись саме з нами? – Наче зовсім нещодавно… а й справді, коли ж то було? – Та вже років 30… 40… 50… минуло… – Та бути ж такого не може! Це ж було, наче, вчора! – Ну, не вчора, навіть не позавчора, але ж було! І було...

Киянка Олена вже давно бачить один і той самий сон – вона тоне у річці. Бажаючи відволіктися, дівчина збирається у відпустку, але натомість головний редактор журналу, в якому працює героїня, посилає її у відрядження до карпатського містечка, щоб зібрати матеріал та написати статтю про зниклих студентів. Олена їде разом із подругою-журналісткою,...