Я думала, що це буде звичайне замовлення. Черговий клієнт, якого я забуду через годину. Але... Він не був звичайним. Владний, холодний, такий, що звик отримувати все. Такий, якого бояться інші. Але не я. Я відповіла йому так, як не наважувався ніхто. Думала, що це кінець. Але він вирішив інакше. Доля вирішила інакше, коли я дізналася, що вагітна...
Університет — це не тільки знання, а й таємні бажання. Арсен, харизматичний вчитель фізичного виховання, привертає увагу студенток, але його серце закуте в лід... допоки не з’являється Віолета, нова психологиня, яка мріє про кар'єрні вершини, але має ігнорувати всі спокуси. Проте, на корпоративі алкоголь розпалює вогонь між ними. Віолета...
Як і три роки тому, він увірвався в її життя, наче ураган. Зруйнував зведені нею стіни й вирвав із коренем думки про можливе щастя з іншим. Тікати потрібно було одразу, але я наважилася зіграти і потрапила у пастку. *** – Ревнуєш? – Хай тебе дружина ревнує, коли ти приносиш їй троянди після ночі з іншою. – Заздриш? – О так! У неї чоловік – просто...
Вона звикла контролювати - себе, ситуацію, бажання. Але з ним це не працює. Його мовчання пронизане чимось небезпечним, його тіло - зброя, а погляд - виклик. Вони з різних світів. Він не мав торкатися її. Вона не мала дозволити. Але між ними спалахнуло не просто бажання - одержимість, що тягне на дно. У темряву, де стираються межі, оголюється тіло...
- Ви нагло скористались мною тепер тікаєте? - так,вона посміхнулась. Все було як історія з книги але це реально. Вона ще довго про це думала.Але від думок відволік стук в двері. - Звідки ви знаєте де я живу?-задала питання дівчина хлопцеві навпроти.Це той самий бариста. - Напевне тому що ми зустрічаємося 2 роки - От що ти за людина,такий момент...
Здається книга таки не повна тут - текст обривається прям посередені експерименту.
Не озирайся і мовчи
О
Олекса
28.05.25
Дуже цікава книга. Але, дуууже багато помилок, через це трохи важко читати і в кінці погано відредаговано - весь текст не поміщається, потрібно шрифт робити вкрай дрібним
Сліпий ліс, Ілля Вінницький