- Геть пішла, - без стуку вриваюся в кабінет та гаркаю на дівку, яка нахабно розсілася на столі цього... навіть слова належного підібрати не можу. Ту немов вітром здуває. А нічого, що я в цій будівлі ніхто?! - Василино, якими долями? – розслаблений Назар в кріслі починає єхидно посміхатися. Мій наїзд та втечу коханки ніяк не коментує. - Ти знаєш!...
364
0
20.09.24