- У тебе немає вибору. Зробиш усе, що я захочу, - відступаю, готова бігти. - З якої це радості? - Я намагаюся триматися, але голос тремтить. - Я можу зробити так, що тебе виженуть з універу і ти втратиш грант, - немає сумнівів, він все знає. - Чого буде варте твоє мовчання? - Жар його тіла змушує втиснутись у стіну. - Повного послуху, - його голос...

БЕЗПЛАТНО! Моя переможна посмішка відразу ж сходить з мого обличчя. Знову цей самовпевнений гівнюк. Я заходжу в ліфт і чіпляюся ногою, в наступну секунду я вже лечу головою вниз, але сильні чоловічі руки ловлять мене. Бачу погляд, який глузує з мене. - Олеся Ігорівна, бачу все-таки проблема не у взутті? У вас проблема з ногами? Що? Вибухаю просто...