"Читаючи "Адама" Остапа Сливинського, не раз ловиш себе на думці, що поет добре знає мову зсередини. Йдеться зовсім не про філологічну обізнаність. Він знає її так, як тіло знає події власних вен, що неодмінно потрапляють у такт із пульсуванням слів вірша. (…) Поезія Сливинського сповнена чітко прописаними деталями – і пієтизмом до...