Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Ниті кохання, Софія Вітерець 📚 - Українською

Читати книгу - "Ниті кохання, Софія Вітерець"

139
0
05.12.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Ниті кохання" автора Софія Вітерець. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Ниті кохання, Софія Вітерець» була написана автором - Софія Вітерець, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Молодіжна проза".
Поділитися книгою "Ниті кохання, Софія Вітерець" в соціальних мережах: 

📖 Ласкаво просимо на ReadUkrainianBooks.com, де ми запрошуємо вас на емоційну подорож у світ "Нитей кохання" - захоплюючого роману від талановитої Софії Вітерець.

🌟 Про книгу: Сплітайте ниті своєї душі разом із головним героєм, який переплутав вузькі стежки свого життя. Захоплююча історія кохання, яка пронизана таємницями та непередбачуваними поворотами. Ця книга - як чарівна тканина, в якій кожен вузол приховує свою історію.

👤 Про автора: Софія Вітерець - талановита майстриня слова, що розкриває перед нами вікна в світи почуттів. Її автентичний стиль і глибоке розуміння людської душі роблять кожну книгу відразу визначною та неповторною. Давайте разом поринемо у її унікальний світ.

🌐 ReadUkrainianBooks.com: Відкрийте для себе світові бестселери та найкращі твори українською мовою. На нашому сайті ви можете безкоштовно читати книги онлайн, без необхідності реєстрації. Українська мова - це не тільки національна спадщина, але і мова почуттів, яку важко передати словами. Читайте українською, поглиблюйте мовні навички та долучайтеся до розвитку нашої культури.

📘 Важливе послання: Книги - це не просто слова, це світло, що прокидає уяву та збагачує душу. Читаймо українською разом! Ваш вибір - це не лише задоволення, але і вклад в майбутнє нашої мови та нації. Спільно ми будуємо краще завтра.

Заплутайтеся у "Нитях кохання" разом із нами на ReadUkrainianBooks.com - де кожна сторінка стає новим етапом вашої читацької подорожі. ❤️📚


Читати ще книги автора Софії Вітерець:

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 70
Перейти на сторінку:
Розділ 1

Швидко бігла, оминаючи ями та позиркуючи на новенький годинник. Вже була восьма ранку, а я досі не бачила будівлю, де розташовувався офіс «Еклектика». Наче бувала раніше в цьому районі, не раз вражено розглядала сірувату багатоповерхівку, але чому тоді не бачила її ніде зараз? Ще й ці карти вже втретє завели мене в одне й те саме місце.

Знала, що потрібно було брати таксі. От якийсь люб’язний дядечко підвіз би під самісінькі двері й не довелося б псувати новенькі черевички через цю жахливу погоду. Але ж затори які страшні на дорогах… Всі їдуть на роботу й нікому не цікаво, що тут людинка намагається потрапити на співбесіду до компанії, про яку мріяла ще з самісінького малку. Хоча не зовсім, але так звучить більш вагомо, чи що.

Зізнатися чесно, взагалі не думала, що так швидко шукатиму роботу після завершення навчання. Точніше не так. Знала, що не робитиму цього. Розумієте, відколи мені виповнилося вісімнадцять років, я поєднувала навчання в столичному університеті, роботу в одній з маркетингових компаній, тренування та й власне змагання з шахмат. А тоді, коли мені захотілося просто відпочити, отримала запрошення до компанії, про яку мріяла…ну добре, таки з десятого класу.

Взагалі-то, вони мене знайшли не просто так. Незадовго до всеукраїнських змагань я посперечалася з найкращою подругою й розмістила пробне резюме на одному з сайтів пошуку роботи. Настільки не вірила в нього, що навіть було встигла забути. А тут цей несподіваний дзвінок одразу після того як я зійшла з п’єдесталу із золотою медаллю на грудях. Ну все, тепер з мене річний абонемент до її улюбленої кондитерської.

– Доброго дня. Вас турбують з компанії «Еклектика». Нас зацікавило ваше резюме. Підкажіть, ви все ще в пошуках роботи? – дзвінкий мелодійний голос заспокоював, але те, що говорили, мало на мене зовсім протилежний ефект.

– Так, – лише й змогла промовити, досі шокована дзвінком. З одного боку хотілося пищати й стрибати на місці, а з іншого – знайти затишний куточок й сховатися там від усіх та всього.

– Тоді запрошуємо вас завтра на співбесіду. Підкажіть, дев’ята ранку вас влаштовує? – голос ніби й звучав радісно, але вже давно навчилася розуміти, що це просто звичайнісінька фальш.

– Так, звісно. До зустрічі, – не довго думаючи, ляпнула я.

Чому в той момент шалено розізлилася на себе? Адже щойно перемогла на змаганнях, а в додаток отримала ще й запрошення на співбесіду в компанію своєї мрії. Та от річ в тім, що вже була четверта година дня, а я знаходилася на іншому кінці країни. Ще й у курортному містечку. А з нього до найближчого дрібнюсінького вокзалу кілька годин ходу. На жаль чи то поїзди, чи то літаки, чи навіть автобуси, не збиралися підлаштовуватися під мій графік.

І от кинувши свого тренера – Ігоря Миколайовича та написавши йому коротке повідомлення, я вже їхала в поїзді. Минуло сім годин з моменту дзвінка. Сім годин метання довкола та пошуків транспорту. На жаль, єдиний поїзд, який мені підходив, приїжджав досить пізно. Тож була на Вокзальній лише о восьмій.

Перевдягалася в брунатний брючний костюм прямо в поїзді під цікавенькі погляди ще сонних супутників. Легкий макіяж робила вже на ходу, борючись з парасолькою, що так і норовила вирватись у вільне плавання і якось примудряючись ще й тягнути валізу на плечі. Напевне не здивую, що виглядала жахливо – трішки зім’ятий одяг та жахливі мішки під очима від безсоння, які нічим не вдавалося замаскувати.

Одним словом, думала, що гірше вже не буває, а тут перед самісіньким офісом величезна калюжа. І…я в неї таки вступила. Але то ще були не всі мої біди того дня. Хтось з якогось дива вирішив похизуватися непоганою машинкою й зробив крутий віраж. Здогадайтеся, де опинився увесь вміст тієї ж таки брудної калюжі. Звісно, що на мені. І я реально вже не могла стриматися, сльозами знищуючи останній бастіон – досить непоганий макіяж. Ото красуня…

– Пробач. Я не хотів, – вискочив власник авто, але я на нього навіть дивитися на хотіла. Та й чи змогла б? Крокодилячі сльози неабияк заважали.

– Запхни в дупу свої вибачення, – витерла я рукавом обличчя, розмазуючи по ньому ще й грязюку. – Бляха!

– Ксеню? – шоковано застиг не хто інший як Влад – найкращий друг мого дитинства та за сумісництвом син Ігоря Миколайовича. Хоча то я перебільшую. Ми вже давно не були друзями й наші стосунки навіть тоді складно було так назвати. Особливо в останні роки – до його зникнення. – Чекай, зараз все виправлю.

– Ти серйозно думаєш, що це мені допоможе? – хмикнула, дивлячись на п’ятнадцять дрібненьких тканинок-серветок, пропитаних вологою, якої на мені було й так забагато.

– Чорт. Ходімо, – потягнув він мене у бік торгового центру.

– А як же співбесіда? – так не хотілося з ним кудись іти.

– Думаю, встигнемо. Ти ж не підеш ось так? – окинув він мене прискіпливим поглядом.

– Знаєш, а могла б, – гордо випрямилася я, але перед ким і в якому вигляді? Чи потрібно мені це взагалі?

– Мені це надто гарно відомо, – посміхнувся він так тепло й по-доброму, як у старі-давні часи.

А я й справді забула, з ким знаходжуся поруч. Він то мене в такому вигляді бачив вже не раз. Ну любила я лазити по калюжах під дощем. Ну впала я один раз в глибоченьку таку прямо в квітчастій сукенці й під час святкування свого дня народження. То що з того? А таки знала, що запам’ятає це на все життя…

Ну нічого. Ще кілька хвилинок і я засіяю.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 70
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ниті кохання, Софія Вітерець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ниті кохання, Софія Вітерець"