Читати книгу - "Зруйновані мрії, Мелорі Бронд"
- Жанр: 💙 Жіночий роман
- Автор: Мелорі Бронд
- 367
- 0
- 17.04.24
"Зруйновані мрії" - це захоплююча драма, яка розповідає історію про боротьбу з темним минулим та прагнення до відродження. Головний герой, заздрісний молодий художник, прагне відновити своє життя після втрати коханої та боротьби зі своїми власними демонами. Його шлях до відродження переплітається з темними таємницями його минулого, які він повинен розкрити, щоб знайти справжнє щастя.
Автор книги, Мелорі Бронд, відома своїм талантом створювати емоційно збагачені та глибоко зворушливі романи. Заплутані сюжети, відтінки характерів та захоплююча мова роблять її твори неперевершеними шедеврами літератури.
Readukrainianbooks.com - це платформа, яка пропагує українську літературу та надає можливість читачам отримати доступ до широкого асортименту книг різних жанрів. Читати важливо, адже кожна книга відкриває нові світи, розширює уявлення та розвиває креативне мислення. На readukrainianbooks.com ви знайдете найкращі твори від визнаних авторів та нових талантів, які зможуть вас захопити та збагатити ваш внутрішній світ.
Читати ще книги автора Мелорі Бронд на нашому сайті:
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я стояла біля вікна і дивилася на місто з висоти. Яке здавалося надійно заховалося від допитливих очей під проливним дощем. Сьогодні з самого ранку погода не на жарт розгнівалася на нас. Сильний дощ лив, як із відра і здавалося не збирається до кінця дня зупинятися. А гуркіт грому з блискавкою розколювали на шматочки затяжне чорне небо. Роблячи його більш суворим і грізним.
Я ще декілька хвилин постояла спостерігаючи за грозою за вікном, а потім сіла до столу, щоб підготуватися, як слід до заняття. До класу постукавши зайшла наша директорка, я відразу піднялася.
— Юлія Володимирівна, я вже майже всіх викладачів повідомила, щоб вони скасували зі своїми учнями на сьогодні всі заняття. Це також стосується і ваших додаткових занять. Погода жахлива нехай діти відразу їдуть додому, а не залишаються на додаткові заняття з вами.
– Добре, Елеонора Андріївна.
– Самі теж можете іти додому, залишатися до вечора немає потреби. Складається враження, що небеса зібрали всі хмари докупи і вирішили їх звільнити від важкої ноші прямо на нас.
– Добре, я тільки дам завдання на вихідні своїм учням і відразу додому. Гарних вам вихідних, Елеонора Андріївна.
– Сподіваюся вони і справді будуть гарними. І вже завтра небо нас порадує теплим сонечком. Бо, якщо не припиниться злива, то вулиці міста геть затопить, та й не тільки вулиці.
Вона вийшла, а я взяла телефон до рук і швидко написала своїм учням у групу, що на сьогодні доведеться скасувати наші заняття, у зв'язку з жахливими погодними умовами. Думаю така новина їх дуже порадує, а не засмутить. Діти ідуть на додаткові заняття з математики тільки тому, що так вирішили їхні батьки, але точно не вони.
Потім відкрила додаток і замовила таксі. Через хвилину прийшла відповідь, що на вільну машину доведеться чекати мінімум пів години у зв'язку з великим напливом клієнтів. Я підтвердила, що згідна почекати на водія таксі, адже вибір в мене все одно був невеликий.
Іти під таким дощем бажання не було, а телефонувати і турбувати чоловіка лишній раз не хотіла. А ще мені потрібно заїхати до супермаркету на закупи. Це теж займе достатньо часу і Роман буде злитися, що доведеться чекати так довго на мене у свій робочий час.
Він працює головним консультантом в одному з відомих великих банків міста і дуже рідко залишає своє робоче місце серед робочого дня. Адже його професійна консультація може знадобитися будь-якому впливовому клієнту, навіть, у таку погоду.
Я взяла аркуш паперу з ручкою і вирішила написати швидко перелік продуктів, які мені потрібно купити у супермаркеті. Сьогодні ще зранку, запланувала приготувати смачну і романтичну вечерю для нас з чоловіком.
Останнім часом ми з Романом якось віддалилися один від одного. Ми мало розмовляємо про нас і наше майбутнє. Він мене майже не торкається, а якщо і доходить до цього, то наше заняття коханням більше нагадує сухий подружній обов'язок. Без ніжних пестощів і шалених поцілунків, які були на початку наших відносин.
Раніше мені було достатньо одного його пристрасного погляду і гарячого поцілунку, щоб я миттю завелася. Перших пів року подружнього життя, ми взагалі на вихідних майже не вилазили з ліжка, ніяк не могли насититися один одним.
А потім проходив рік за роком і наше сімейне життя почало переходити у щоденну рутину. Я і сама не помітила коли все почало змінюватися. Завжди заклопотана роботою, прибиранням, готуванням, сімейним затишком... і так по колу.
В мою голову почали закрадатися думки, що в нього появилася коханка і тому він так віддалився від мене. Одного разу я наважилася в Романа про це прямо запитати. Але він мене обняв, поцілував і сказав, що просто дуже втомлюється останнім часом на роботі. Адже його п'ять місяців тому підвищили з простого консультанта до головного. В його обов'язки входить якнайбільше клієнтів зацікавити і затягнути до їхнього банку. А ще, він сказав, що мої смачні страви не проміняв би на жодну з них і я заспокоїлася.
Готувати я дуже любила, особливо для Романа. Бачити його задоволені очі під час їди було для мене щастям. А найбільше він обожнював мої десерти. Тому я часто його балувала чимось смачненьким. Найбільше на вихідних, тоді я мала вдосталь часу і робила різні смаколики для нього на цілий тиждень.
Написавши список, я склала його і кинула до сумки. На телефон прийшло повідомлення, що таксі саме під'їхало до школи і вже чекає на мене.
Я взяла свої речі, одягнула плащ, закрила кабінет і пішла донизу. Відкривши вхідні двері я кілька секунд намагалася розгледіти через сильний дощ де саме стоїть авто. Побачивши, відкрила парасольку і швидко побігла до неї.
Здавалося пробігла кілька метрів, а ноги встигли добряче промокнути в туфлях. Відчинивши двері машини склала парасольку і намагалася її стряхнути від води, щоб не замочити салон машини.
– Пані, сідайте до машини, а то самі промокнете під дощем, а парасолю поставте на килимок під ноги. Я потім приберу не хвилюйтеся ви так.
Я сіла в салон і зробила, як наказав водій.
– Дякую, а то в мене все одно нічого не виходило, занадто сильний дощ.
Водій таксі завів машину і ми рушили. Двірники ледь встигали прогортати воду з лобового скла.
– Давно такої зливи не було, як сьогодні. На дорогах зараз повно аварій через погану видимість.
– Ви праві, але як кажуть у природи немає поганої погоди. Вона таким чином намагається змити весь бруд після затяжної зими і освіжитися з приходом весни.
– Ви перша хто так позитивно мислить, щодо погоди. Сьогодні тільки і чую від клієнтів, як їх дістала надмірна злива. І я не виняток, ненавиджу таку погоду.
– Знаєте ми всі так часто чимось незадоволені, що не помічаємо здавалося б головних речей навколо нас.
– Мабуть, ви праві, але яке життя такі і ми.
Я більше не стала з ним сперечатися кожен з нас має своє бачення на життя. На щастя, водій зосереджено почав дивитися на дорогу і миттю забув про нашу розмову.
Під'їхавши до супермаркету, я купила все необхідне і поїхала додому. Розрахувалася з водієм таксі, взяла пакети і швидко забігла до нашого під'їзду у піднесеному настрої. Часу в мене вдосталь до вечора і я встигну все зробити до приходу Роми.
Зайшовши в середину я натиснула кнопку ліфта, але він не їхав. Я зробила так кілька раз, але жодного натяку, що він їде не було. Взявши досить важкі пакети я почала підійматися на п'ятий поверх. Насилу дійшла до квартири відкрила її і зайшла в середину. Поставивши пакети в кутку, зачинила двері за собою. Тільки почала знімати з себе туфлі, як почула жіночий сміх з нашої спальні.
Мабуть, моя молодша сестра Яна прийшла без попередження. Як же вона не вчасно вибрала час для відвідин, я не хочу міняти свої плани через неї. Нічого зараз їй все скажу, як є і надіюся вона мене зрозуміє і поїде додому.
Скинувши плащ я тихенько підійшла до нашої спальні. Підняла руку, щоб постукати, але так і заклякла на місці від почутого.
– Ромочка, як довго ми будемо з тобою так нишком зустрічатися. Я хочу, щоб ти належав тільки мені. Набридло тебе ділити з твоєю дружиною і зустрічатися у готелях на короткий час.
Ні, ні цього просто не може бути, я не вірю, що Роман так зі мною підло вчинив, та й ще у нашому ліжку. Тільки не мій Роман, якого я до нестями кохаю і не уявляю свого життя без нього. Мій розум категорично відмовлявся сприймати реальність.
– Ну ти чого моя, солодка карамелька. Невже я мало тебе втішаю дорогими подарунками і ласками в ліжку. А з нею ми давно вже не спимо разом. Після тебе в мене на неї зовсім сил не вистачає, ти всі соки з мене випиваєш моя пристрасна богиня кохання. До того ж вона з кожним днем мені здається стає все товстішою. При одному погляді на неї в мене пропадає всяке бажання. Інша справа ти, тебе я завжди хочу.
Кожне сказане ним слово, як гострий кинджал різали моє серце і душу на шматки. Гіркі сльози з очей покапали на землю. Я приперлася до стіни, прикрила рота рукою, щоб не завити, як поранений звір.
За що? За що він так зі мною жорстоко? - промайнуло в моїй голові.
– Ну добре, ти правий. Твої подарунки того варті, щоб ділити тебе з нею. Ромочка, а ти впевнений, що дружина не повернеться додому, а то з нею зустрітися я не маю жодного бажання.
– Я вже тобі говорив Ірусику, вона в мене правильна, аж до нудоти й своїх учнів точно не залишить. Так, що годинки три в нас ще точно є. Ходи до мене моя, солодка карамелька я знову тебе дуже хочу, ніяк не можу тобою насититися.
– До речі, про солодке я не проти, щоб ти нам приніс щось поїсти котику. Я від шаленого сексу з тобою дуже зголодніла. До того ж ти говорив, що вона в тебе весь час щось смачненьке готує. Ось і принеси нам, а я обіцяю тебе не розчарувати після.
Я більше не витримала їх милого сюсюкання, витерла сльози із грюкотом відчинила двері у нашу спальню. Роман навіть не поворухнувся, а його коханка лиш поспіхом прикрила оголене тіло.
– Що ж ти, Ромочко свою коханку так голодом мориш. А може вам ще шампанського принести, ви кажіть не соромтеся,– з сарказмом прошипіла я і зайшлася істеричним сміхом.
В цей момент я, мабуть, мала вигляд божевільної, але мені було на все вже начхати. Душа настільки боліла від почутого і побаченого, що в цей момент мені хотілося просто померти. Чи зникнути, щоб мого відчаю і болю вони не бачили.
Його коханка швидко піднялася взяла свої речі й поспіхом пішла на вихід. А Рома так і продовжував спокійно сидіти на ліжку. Неначе він король, а ми його піддані.
– І як давно ти водиш своїх повій у нашу квартиру?
– У нашу? Вона моя, якщо ти не забула, мені її подарувала моя баба.
– Нам подарувала, на наше з тобою весілля. Боже про, що я з тобою зараз розмовляю. Романе, як ти міг, так зі мною вчинити? З нами? А головне за що так жорстоко? Та й ще в нашому з тобою ліжку. Невже я заслужила, щоб об мене так ганебно ти витер ноги.
Роман встав і швидко одягнув на себе спортивні штани, футболку. А потім подивився на мене холодним, жорстким поглядом.
– А що ти хочеш почути від мене, що я жалію про свій вчинок? Моя відповідь ні. Ти давно дивилася на себе в дзеркало? Зовсім себе запустила і перестала бути схожою на ту тендітну Юлю в яку я колись закохався. До того ж ти весь час сидиш тільки у своїх каструлях і випічках. А ще, за сім років подружнього життя ти навіть не спромоглася народити мені сина.
Кожне його слово, як зміїна отрута отруювало моє тіло, серце і душу. Сльози з моїх очей не припиняли текти, роблячи мене ще більше жалюгідною в його очах.
– Не смій тільки мене звинувачувати, що у нас і досі немає дітей. Ти жодного разу не захотів поїхати зі мною на обстеження, на відміну від мене.
– А навіщо, якщо я знаю, що зі мною все гаразд. Це в тебе проблеми, Юлю в тебе, а не в мене.
– Ти правий Романе, це в мене проблеми з головою, що закохалася в такого козла, як ти. І розчинилася занадто в тобі, завжди намагалася в першу чергу думати тільки про тебе, щоб догодити в усьому. І сиділа я в каструлях, як ти сказав, заради тебе. А замість, що отримала? Зраду і образи у свою сторону.
– Юля, так живе більшість сімей сьогодні і нічого. Скажу більше, всі чоловіки яких я знаю мають коханок на стороні.Так, що не роби з цього трагедії, а краще візьмися за себе і припини свою істерику. Ти маєш вигляд жалюгідної істерички.
– Я не більшість сімей і закривати очі на твої коханки не збираюся.
– А що ти зробиш? Розлучишся? Не сміши мене, та й куди ти підеш? До своєї матері з вітчимом, в яких і без тебе ще троє дітей в маленькій убогій квартирі. Не дури Юлю, краще приготуй нам щось смачненьке, а я тим часом в душ.
Роман взяв з собою рушник і зник у ванні. А я здавалося задихаюся від його слів і байдужого ставлення до себе. Він мене, навіть не сприймає серйозно, як жінку, а тільки, як домашню прислугу. Невже він думає, що після всього я закрию на все очі і буду йому і далі догоджати в усьому.
Я на ватних ногах, спотикаючись і витираючи сльози вийшла з нашої спальні, в якій і досі був запах сексу його з нею. Знаходитися тут мені було бридко, як і дихати, до мого горла почала підступати нудота.
Одягнула швидко плащ з лоферами у коридорі і пішла на вихід. Зараз мені було байдуже куди, тільки б подальше від нього.
Такою розбитою і спустошеною я себе ще не відчувала жодного разу. Не думала, що душевний біль може бути набагато сильніший за фізичний.
Скільки раз він зі мною так вчинив, а я сліпа і наївна дурепа вірила кожному його слову. Кохала і думала, що це на все життя. А для нього я просто була зручною і судячи з його зухвалої поведінки його все зараз влаштовує. Я буду йому прати і борщі варити, а для плотських утіх він собі буде знаходити красивіших і стрункіших за мене.
За останній рік я набрала десять кілограмів, через гормональні препарати, які я приймала, щоб налагодити менструальний цикл і згодом можливо завагітніти. Але про вагу я тоді не задумувалася, а мріяла про нашого з Романом малюка. Який буде подібний на коханого.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зруйновані мрії, Мелорі Бронд», після закриття браузера.