Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Бог Дрібниць 📚 - Українською

Читати книгу - "Бог Дрібниць"

771
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Бог Дрібниць" автора Арундаті Рой. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Бог Дрібниць» була написана автором - Арундаті Рой, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Сучасна проза".
Поділитися книгою "Бог Дрібниць" в соціальних мережах: 

«Бог Дрібниць» — це перший роман Арундаті Рой, індійської письменниці та громадської активістки, який одразу здобув світове визнання і отримав Букерівську премію. Події розгортаються в південноіндійському штаті Керала, у мальовничому, але й грузькому світі невеликого містечка на берегах могутньої ріки. У світі каст, традицій, комуністичного руху, занедбаної краси та понівечених людських доль. На тому строкатому тлі Амму, розлучена молода матір двох близнюків, Рахелі та Ести, повернулася до батьківського дому і якось уночі покохала чоловіка, якого її діти любили удень. І порушила основоположні закони функціонування тамтешньої громади. І була покарана, разом зі своїми дітьми.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 96
Перейти на сторінку:

Арундаті Рой

Бог Дрібниць

Подяки

Прадіпові Крішену, моєму найвимогливішому критику, найближчому другові, коханому. Без тебе ця книжка не була б цією книжкою.

Пії та Мітві — за те, що вони мої.

Арадані, Арджуну, Бет, Чанду, Карло, Ґолаку, Інду, Джоанні, Нагідові, Філіпові, Санджу, Веені та Вівеці — за те, що бачилися зі мною у ті роки, коли я писала цю книжку.

Панкаджу Мішрі — за те, що дав сигнал, завдяки якому ця книжка вирушила мандрувати світом.

Алоку Раю і Шомітові Міттеру — за те, що були такими читачами, про яких мріє кожен письменник.

Девідові Ґодвіну, летючому агенту, провідникові та другові — за те, що зважився на ту імпульсивну поїздку до Індії. За те, що розділив води.

Неелу, Сушмі та Крішнану — за те, що мій дух не впав, а жижки не тремтіли.

І насамкінець, проте безмежно — Даді та Даді, за їхню любов і підтримку.

Дякую.

Мері Рой, яка мене виростила. Яка навчила мене казати «вибачте», перш ніж перебивати її на людях. Яка любила мене достатньо, щоб відпустити.

Л. К. К., який вижив, як і я.

1

«Райські маринади і варення»

Травень в Аєменемі — спекотний понурий місяць. Дні довгі й вогкі. Ріка пересихає, а чорні круки ласують манго, які ваблять око поміж зеленим листям нерухомих, немов курявою припорошених дерев. Дозрівають червоні банани. Лускають плоди хлібного дерева. У духмяному повітрі безцільно дзижчать непутящі сині мухи. А потім врізаються на льоту в прозорі шибки і гинуть, спантеличено розбухаючи на сонці. Ночі ясні, проте водночас просякнуті лінощами та гнітючим очікуванням.

Та вже на початку червня зривається південно-західний мусон і приносить три місяці вітру й води з короткими проміжками різкого, блискотливого сонячного світла, у якому квапляться набавитися невгамовні діти. Усе навколо захоплює буйна, нестримна зелень. Межі розмиваються, бо маніокові тини пускають коріння і зацвітають. Цегляні стіни поростають мохом і зеленіють. Перцеві лози обвивають електричні стовпи. Невгамовні в’юнкі рослини проростають крізь латеритні узбіччя і перекидають пагони через залиті водою дороги. Базарами снують човни. В калюжах у вибоїнах, що залишилися на шосе після дорожніх робіт, заводяться мальки.

Коли Рахель повернулася до Аєменема, лив дощ. Косі сріблясті линви періщили пухку землю й виорювали її, наче кулеметні черги. Старий дім на пагірку насунув стрімкий двосхилий дах собі на самі вуха, ніби гостроконечний капелюх. Посмуговані мохом стіни зробилися м’які й трохи набрякли від вільготи, що сочилася з ґрунту. Буйний, зарослий сад повнився шарудінням різної дріботи, яка сновигала туди-сюди під ногами. В чагарнику терся до блискучого каменя полоз. Вкритим поволокою баговиння ставком з надією курсували у пошуках пари великі жовті жаби. Всипаною листям під’їзною доріжкою шмигнув промоклий мангуста.

Сам дім виглядав порожнім. Двері й вікна зачинені, на передній веранді не було меблів. Проте під домом усе ще стояв блакитний «плімут» з хромованими плавцями, а в домі й далі жила Крихітка-кочамма[1]. То була Рахелина двоюрідна бабуся, дідова молодша сестра. Насправді її звали Навомі, Навомі Іпе, та всі здавна називали її Крихіткою, а Крихіткою-кочаммою вона стала, сягнувши належного для тітки віку. Втім, Рахель приїхала не до неї; щодо цього ні внучата племінниця, ні двоюрідна бабуся не мали жодних ілюзій. Приїхала Рахель до свого брата, Ести. Вони були двояйцевими або, як казали лікарі, «дизиготними» близнюками, тобто народилися з окремих, але одночасно запліднених яйцеклітин. Еста, чи то пак Естаппен, був на вісімнадцять хвилин старший.

Еста з Рахеллю ніколи не були надто схожі між собою, тож навіть у тонкорукому і плоскогрудому дитинстві, з усіма тими глистами і зачосами під Елвіса Преслі, не викликали звичних за таких обставин запитань на кшталт «Хто з них хто?» у вічно усміхнених родичів чи у єпископів Сірійської православної церкви, які часто заїжджали до їхнього Аєменемського Дому по пожертви.

Плутанина виникала глибше, у місцях потаємніших.

У ті розпливчасті перші роки, коли пам’ять щойно розпочала відлік, у житті повно Початків і жодних Кінців, і Все — Назавжди, Естаппен та Рахель визначали себе разом як «я», а окремо, по одному — як «ми». Так, наче були рідкісним різновидом сіамських близнюків, у яких спільне не тіло, а душа.

Навіть тепер, коли минуло вже чимало років, Рахель пригадує, як одного разу прокинулася, хихочучи, бо Есті наснився кумедний сон.

Є у неї ще й інші спогади, на які вона не має права.

Пам’ятає, наприклад (хоч там і не була), що зробив Есті продавець помаранчево-лимонної шипучки в кіно «Абгілаш». Пам’ятає смак бутербродів з помідором — Естиних бутербродів, які той жував у поштовому поїзді на шляху до Мадраса.

І то лише дрібниці.

Так чи інак, тепер вона думає про Есту й Рахель як про «них», бо окремо, по одному, вони вже не ті, ким були, і зовсім не ті, ким гадали стати.

Зовсім.

Тепер життя у кожного з них має різні обриси й форму: в Ести — свої, у Рахелі — свої.

Краї, Кордони, Рубежі, Грані та Межі з’явилися на їхніх окремішніх обріях, наче ватага тролів. Низькорослих істот, які відкидали довгі тіні й патрулювали Туманне Прикордоння. Попід очима у них темніли вже ледь помітні півмісяці; Есті й Рахелі тепер стільки ж років, скільки було Амму, коли та померла. Тридцять один.

Не старі.

І не молоді.

Якраз життєздатного смертного віку.

Народилися вони, Еста й Рахель, мало не в автобусі. Легковик, яким Бабá, їхній батько, віз Амму, їхню матір, до лікарні у Шилонзі, де їм і належало з’явитися на світ, зламався на дорозі, яка звивалася поміж чайними плантаціями Ассаму. Вони покинули його на узбіччі і, розмахуючи руками, зупинили переповнений рейсовий автобус. З тим химерним співчуттям, яке дуже вбогі люди виявляють іноді до порівняно заможних, — а може, лише тому, що всі бачили, який велетенський уже живіт в Амму, — їм обидвом дали місце на сидіннях, і решту дороги тато Ести й Рахелі притримував той живіт (з дітьми всередині), щоб не так сильно хитався. То було ще до того, як батьки

1 2 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бог Дрібниць», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Бог Дрібниць"