Читати книгу - "За сестрою, Андрій Якович Чайковський"
- Жанр: 💙 Сучасна проза
- Автор: Андрій Якович Чайковський
- 101
- 0
- 23.07.24
📖 Дорогі читачі, я, Андрій Якович Чайковський, з великим задоволенням представляю вам мою книгу "За сестрою" – глибоке і емоційне оповідання про родинні зв'язки, самопожертву та силу справжньої любові.
"За сестрою" – це історія, що розгортається навколо головного героя, Олександра, який готовий на все, щоб захистити свою сестру Анну від небезпеки. Олександр – рішучий і відданий брат, який, попри всі перешкоди, прагне забезпечити безпеку і щастя для своєї родини. Історія описує його шлях, наповнений боротьбою, моральними дилемами та емоційними випробуваннями, які ставлять під загрозу його власне життя.
Книга досліджує глибинні аспекти родинних стосунків та вірності. Олександр стикається з численними викликами, які вимагають від нього не тільки фізичної сили, але й моральної стійкості. Взаємини між братом і сестрою розкривають важливість підтримки і довіри, що є запорукою справжньої сімейної єдності.
Я, Андрій Якович Чайковський, народився 1945 року в Чернігові. Мене завжди захоплювала література, і я вирішив присвятити своє життя написанню книг, що відображають реальні людські емоції та соціальні питання. Моє творчість відзначається глибиною психологічного аналізу та тонким відображенням людських переживань. Мої твори намагаються показати людську душу у всій її складності та красі.
🌐 На сайті readukrainianbooks.com ви можете читати книги онлайн безкоштовно і без реєстрації українською мовою. Цей ресурс зібрав бестселери і найкращі книги світу, що робить його ідеальним місцем для всіх, хто прагне насолодитися літературними шедеврами. Завдяки таким платформам, як readukrainianbooks.com, українські читачі можуть отримати доступ до якісної літератури і зберегти нашу культурну спадщину.
📚 Важливо читати книги українською мовою, адже це підтримує розвиток нашої мови та культури. Українська мова є важливою частиною нашої національної ідентичності, і читання рідною мовою допомагає зберігати і передавати наші традиції наступним поколінням. На readukrainianbooks.com ви знайдете твори, які не тільки розширять ваш кругозір, але й поглиблять ваше розуміння літератури та культури.
🌟 Не пропустіть можливість відкрити для себе захопливий світ "За сестрою" – книги, яка розкриває важливість родинних зв’язків і силу любові. Читайте "За сестрою" Андрія Яковича Чайковського на readukrainianbooks.com і дайте себе зануритися в цю емоційну і зворушливу історію. Нехай кожна сторінка приносить вам нові враження та роздуми про те, що дійсно важливо в житті.
📖 Насолоджуйтесь читанням і нехай ця книга стане вам справжнім другом у подорожі через людські стосунки та емоції!
Читати ще книги автора Андрія Яковича Чайковського на нашому сайті:
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Андрiй Чайковський
За сестрою
Оповiдання з козацької старовини
I
На правому березi рiки Самари, яких десять миль вiд Днiпра, лежало українське село Спасiвка. Даремно шукав би хто його в теперiшню пору. Воно пропало. Зруйноване, поросле травою, як багато-багато iнших тогочасних українських осель.
Спасiвка не вiдрiзнялася своєю долею вiд iнших осель. Так само була подiбна своїм зверхнiм виглядом до iнших осель: такi самi хати з дерева та глини, вкритi соломою або очеретом.
Хати стояли рядком вiконцями на пiвдень, оточенi огородами та садками. Посерединi села великий майдан, де стояла невеличка дерев'яна церква, а побiч неї вбоге попiвство.
Не було тут видко якоїсь заможностi. Кожний клав таку хатку, щоб легше перед холодом i спекою захиститися, а бiльш нiчого. Нiкому не снилося будувати гарних домiв з хоромами, бо нiхто не знав, що завтра станеться, чи його праця вiдразу не спопелiє. То були страшнi часи татарських набiгiв на Україну.
В тих часах вибирали люди пiд свої оселi такi мiсця, якi, на їх гадку, давали б найпевнiший захист перед ворогом та в яких можна б знайти найвигiднiшi умовини до життя: отож недалеко води або над водою, а вiдтак близько лiсу або очерету, де б на випадок татарського набiгу найбезпечнiше скритися та втекти вiд поганської неволi.
Спасiвку заложили на тому мiсцi, бо там найшли цiлий терневий гай, та й до Днiпра було недалеко, а там росли великi лiси, звiдкiля можна було набирати досить дерева.
Першою роботою спасiвчан, що тут поселилися, було пробувати серед терневого гайку крутi стежки та покопати ями на сховок свойого добра на випадок якогось татарського набiгу.
Розмеживши вiдтак землю на оселi, вони обставились густим дубовим частоколом.
Ця праця тривала кiлька рокiв, заки хати стали готовi й село розжилося як слiд.
Спасiвчани зайшли сюди з-за Днiпра, також по татарськiм погромi, а що станули на тому мiсцi на самого Спаса, то й прозвали своє село Спасiвкою.
В той час, як починається наше оповiдання, Спасiвка була вже старшим селом. Вказували на це старi, зеленим мохом порослi стрiхи, втоптанi вулицi, стара церковця i чималий цвинтар iз дерев'яними, почорнiлими вiд старости похиленими хрестами; а далi навкруги частоколу повиростало чимале терня, з чого спасiвчани дуже радiли, бо це також спиняло доступ до села незгiрш частоколу. Лише двi прогалини були на противних кiнцях, зачиненi воротами.
Спасiвчани жили тут, наче в якiй фортецi. Були вони козацького роду, то й розумiли вагу небезпеки й були настiльки обережнi, що на кожну нiч ставили чергою вартових при обох воротах, щоб їх ворог не напав зненацька.
До того вони ще умовились iз сусiднiми селами, щоб у кожному були на поготiвлi бочки iз смолою, якi на випадок татарського набiгу треба запалити й так остерегти iнших перед небезпекою.
Такий лад завiв у селi старий досвiдчений козак, що прийшов сюди з першими поселенцями. Та хоча старий Охрiм уже давно лежав у сирiй землi, то спасiвчани й дальше придержувались тих звичаїв.
Та якось спасiвчанам до тої хвилини жилось безпечно. Чи Спасiвка не лежала на татарському шляху, чи з якої iншої причини, досить, що до тепер нiщо її не тривожило. Спасiвчани жили безпечно, орали землю, годували худобу й кохали пасiки, славнi на цiлу Заднiпрянщину, та позаводили гарнi сади.
В Спасiвцi жив славний козацький рiд Судакiв. Вони славились тим, що не було мiж ними одного, який не бував би на Сiчi мiж низовим товариством. Iз цього виходило, що було їх мало. Багато з них полягло в боях, багато пiшло в неволю, а жiноцтво переходило до iнших родiв.
Тому то цi Судаки, що остались живими, багатiли на цiле село i з того були в усiх у великiй пошанi.
Рiдня Судакiв у той час складалася з старого дiда Андрiя – яких 70 рокiв, його сина Степана, жiнки Палажки, двох синiв Петра й Павла та дочки Ганни.
Властиво, Петра тодi вже не було дома. Пiшов на Запорiжжя.
Другому синовi Павловi було п'ятнадцять, а дочцi Ганнi тринадцять рокiв. Поки дiти були молодшi, цiлим господарством клопоталися Степан iз жiнкою. Дiд Андрiй пильнував пасiки, наглядав хати й дiтей. Уважав за свiй обов'язок привчити Павлуся до лицарського ремесла. Отже, вчив його їздити на конi, кидати списом та арканом, стрiляти з рушницi та з лука й орудувати шаблею.
В iнших хвилинах розповiдав йому про Запорiжжя, про козакiв, їх звичаї та про походи й пригоди iз свого життя.
Дiти слухали залюбки оповiдань дiдуся, а Павлусевi снилися вiдтак бої з татарвою, широкий степ, i вiн мрiяв усе про те, коли то й вiн пiдросте та стане славним козаком. Павлусь i Ганна дуже любилися. Вiн її вчив потай дiда тих усiх штук, яких навчився вiд дiдуся, бо дiдусь усе говорив, що це не жiноче, а козацьке дiло.
Вiд цих оповiдань вироблялася в Павлуся завзята козацька вдача. В такiм молодечiм поривi робив вiн не одне таке, за що хотiли його батьки покарати. Тодi вiн утiкав або до дiда в пасiку, або в тернину, звiдки не вийшов би нi за що в свiтi, хоч не раз бував дуже голодний.
Тодi вже Ганна просила за нього, так уже просила, так плакала, поки не випросила вибачення.
Тодi бiгла в тернину. Вона одна знала, де Павлусь ховався, i звiщала йому добру новину.
Верталися разом додому веселi й щасливi…
Батько, звичайно, в такiм випадку грозив Павлусевi пальцем, а до Ганни промовляв:
– Козир-дiвка! Тебе лише в посли слати…
З цього завелась мiж дiтьми така любов, що одне без одного жити не могло i, здасться, не було нiчого такого, чого б не зробив Павлусь для Ганнусi…
Було це одної лiтньої недiлi в червнi.
Люди поприходили вполудне з церкви.
На дворi стояла гарна погода. Пообiдавши, розiйшлися спочивати. Старi полягали в холодку пiд деревиною, жiнки порались iз посудою, а молодь проходжувалася по майданi. Так тривало, поки не задзвонили до вечiрнi.
Тодi все, що могло ходити, пiшло до церкви. Та церква була маленька й не могла всiх помiстити.
Тож хто приходив пiзнiше, ставав або сiдав пiд церквою. Парубки йшли на дзвiницю, а дiвчата ставали гуртками по другому боцi.
По вечiрнi розбрелися всi по майданi. Старi посiдали на призьбах пiд хатами або таки на травi. Недалеко церкви сидiли,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «За сестрою, Андрій Якович Чайковський», після закриття браузера.