Читати книгу - "Елчі. Янгол?, Беатріс Марр"

–Ти знову літаєш в хмарах, Елчі? – спитав батько і я опинився в сімейному колі за обіднім столом.

– Baba [1], я тут. – відповів я, все ще не розуміючи, як опинився між Нілу і Юнусом.

У порівнянні з сусідами, у нас маленька родина. Сестричка Нілуфер (10 років), Юнус (6,5 років), я, мама й тато. Жили ми скромно, тулилися в маленькому одноповерховому сірому будиночку, де було лише дві кімнатки, тоді як сусідські будинки сяяли позолоченими брамами та гігантськими вікнами, яких було (за моїми підрахунками) більше двадцяти.

Baba працював на взуттєвій фабриці, аnne [2]– спритно справлялася з трьома нами вдома, вишивала з Нілу, щоразу з посмішкою просила Юнуса прибрати в кімнаті після гри з дзиґою, а мені говорила багато не читати, щоб до десяти років не почати носити окуляри.

Як старший син завжди допомагав мамі по господарству, прибирав, лагодив з татом старі черевики (у свої 8 років!), ходив до крамниці за продуктами. У мене ніколи не вистачало часу (чи бажання?), щоб гратися з іншими хлопцями на вулиці. Напевно, все–таки не було бажання. Як я вже згадував, всі сусіди навколо (пару старих будиночків звичайно було, але до них ще йти і йти) були багатими. Сусідські діти виходили з новими іграшками і мірялися у кого краще танк, машинка або вертольотик. Моїми найкращими іграшками були книги. Я любив казки з Тисячі та однієї ночі, мріючи у майбутньому стати або казкарем, або Синдбадом – мореплавцем. Тому хлопчаки вважали мене дивним, та й у мене не вистачало терпіння на з'ясування чий танк краще – мій чи сусідський. Я був надто дорослим для цього.

Одного разу, гуляючи нашим містечком, вдалечині  побачив неймовірно гарні дерева. Будучи ще недостатньо дорослим, я боявся відходити від будинку на великі відстані, але таки пішов туди, зачарований невідомими мені дарами природи. Побачивши величні сірі стовбури, які тримали гілки з широким гладким листям і червоними плодами, схожими на груші, я подумав, що цей новий зелений світ стане моїм місцем для роздумів. Тут ніхто не ставитиме мені запитань, де я літаю, хіба що тільки дерева і вітер, що колише  листя.
________________________________

Примостившись на траві, у тіні фігових дерев (прийшовши додому, подивився в енциклопедії, що ті плоди, схожі на груші, виявилися інжиром) я спостерігав за хмарами, уявляв як літаю в небі, подібно до гордовитих орлів, дивлюся на своє містечко і оберігаю спокій його жителів.

Раптом я відчув біль у спині. Подумавши, що мене щось вкусило, підвівся і намагався обтрусити того невидимого жучка. І ось… побачив і не повірив своїм очам. Два білих гарних крильця, які прорвали дві рівні дірочки в моїй сорочці, виглядали з–за спини, ніби хотіли сказати: «Мріяв літати – лети, Елчі , лети!».

Все ще не розуміючи, що сталося, я почав думати що робити і хто я такий – Елчі чи якась інша істота?

(Треба попросити Нілу зашити сорочку, щоб мама не засмучувалася через дрібниці).
_________________________________

Знайшовши вдома Коран, я не зрозумів нічого з написаного (напевно через свій юний вік), тому дістав улюблену енциклопедію і почав читати. Малаіка [3], янголи 7 небес [4]... Потрібно дізнатися, що я вмію, спробувати літати, а далі ...

– Елчі, синку, де це ти був? – з ніжністю спитала мама.

Я так захопився читанням, що забув перевдягнути сорочку. Аби мама не побачила дірок на спині, а то ще подумає, що сусідські хлопчаки сполоснули мене ножем.

– Anne , я гуляв містечком, побачив красиві дерева і вирішив подивитися в енциклопедії, як вони називаються, – з легким переляком відповів я.

– Шукай, синку, потім мені розкажеш, – з усмішкою відповіла мама і вийшла з кімнати.
 

 А за вікном щойно блакитне небо затягнулось сірими хмарами.

[1] Bаbа (тур.) - батько

[2] Anne (тур.) - мама

[3] Малаїка - в ісламі, наука про розумні істоти, зазвичай невидимі для людини, що беззаперечно виконують усі накази Аллаха .

[4]  Янголи семи небес - ангели, відповідальні за кожне небо янголів: сфера Місяця - Ісмаїл ; сфера Меркурія , - Микаїл ; сфера Венери - Сайдаяїл ; сфера Сонця - Салсаїл ; сфера Марса - Калькаїл ; сфера Юпітера , форма - Самкхаїл ; сфера Сатурна - Руфаїл .