Читати книгу - "Посланець світла, Oleg Poroshok"

ВИЗНАЧЕНИЙ КОСМОС 

Цікава думка: Всесвіт безкінечний, але має початок і кінец. Цей початок і кінець є альфа і омега, початок і кінець є Господь Батько. Тобто, Бог є Дух і вимір присутності Бога Батька є простір, який цей Його Дух займає. Простір, який в середині Господа Батька заповнює Господь Син, Який народжений в середині Господа Батька. І також там же нарожений і даний Йому Святий Дух і даний Він Сину для всемогутності. Для Господа Батька не існує простору і часу, тому що це є Він. Тому Йому не треба летіти міліони світових років, тому що Він має можливість викривляти простір, як Йому заманеться. Тому те що для нас дуже далеко, для Нього поряд. Тому для нього не існує майбутнього, тому що Він в любу мить має змогу наблизити майбутнє до Себе. І такі властивості має тільки Він один.

ОБРАНИЙ ДЛЯ ІСТИНИ 

                                                                          + ПЕРЕДМОВА

Космос величний і безмежний, але не бездоганний. Він приховує не лише красу галактик і сяйво зірок, а й темряву, створену самим людством. Сміття – уламки кораблів, залишки супутників, відходи технологічного розвитку – дрейфує між зорями, нагадуючи про хаос, що залишає після себе людина. Але є й інше сміття – покарані, забуті, відкинуті. Ті, кого Господь вигнав у пітьму за їхні вчинки.

Холод і пітьма стали їхнім домом, і ніхто не чує їхні голоси. Ніхто, окрім Нього.

Господь – Альфа і Омега, Початок і Кінець. Він бачить усе, що було є і буде, і в його серці народилась є і буде істина. Тому Він заздалегідь знав, що серед мільярдів є один, хто зможе навести лад там, де панує безлад. Один, хто не шукає власної вигоди, не прагне слави чи влади, а просто діє за праведністю.

Йому судилося отримати знання, що недоступні нікому іншому. Бог втиснув у нього цю істину через болісний процес, що тривав довгі години. Не через видіння чи містичні знаки, а через безпосередню зміну його сутності.

Він став Наглядачем.

Його місія проста й водночас незбагненна і складна – навести порядок у тому, що людство залишило після себе. Але не самотужки. Господь дозволив йому використати тих, хто вже давно покараний забуттям. В забуті, вони живуть в темряві й холоді, і раптом отримали шанс на коротке звільнення. Ну а тим хто зараз виправдається своєю слухняністю і Вірою запропоновано прощення, і направлення в Царство Небесне. Тому вони радісно виконували накази Наглядача, бо в роботі знаходили навіть полегшення. А дехто навіть отримував більше – прощення гріхів.

Але не всі. Бо серед покараних були і ті, кого ніщо не могло змінити. І для них космічна темрява залишалася вічною в’язницею.

Його робота була складною, його місія – надзвичайною. І коли все було завершено, він не повернувся на Землю. Для світу він просто помер. Але насправді… Він піднявся туди, де його чекав Той, хто знає Початок і Кінець, Господь Бог.

Розділ 1 Вибір 

Він прокинувся серед ночі від болю. Спершу здавалося, що це звичайний головний біль, але вже за мить щось ніби розширилося в його свідомості, заповнюючи кожен її куточок. Його тіло залишалося нерухомим, але розум… розум розривався на частини, як написаний аркуш паперу.

Це не було сном. Це було вторгненням. Він відчував, як щось величне й могутнє, щось безмежне входить у нього, стискаючи його сутність, ніби намагаючись укласти океан у краплю води. Це тривало довго. Дуже довго. Можливо, години. Можливо, вічність, як йому здавалося. А потім усе припинилося. Він залишився лежати на ліжку, тяжко дихаючи, зі спустошеним тілом і переповненою головою. Він не знав, що саме сталося. Але знав, що відтепер він – інший. В його свідомості виникло перше слово. "Чуєш?" Це не був його власний голос. Він не відповідав, просто чекав. "Я знаю тебе." Він раптово усвідомив, що це не просто голос. Це Знання. Це Істина. "Ти праведний. Але ти не особливий, не обраний для слави, але ти ніколи не робив зла свідомо і зловмисно. І тому ти отримаєш можливість виправити те, що людство зіпсувало, засмітило."

Його серце калатало. Він розумів, що зараз відбувається щось неймовірне. "Я дам тобі роботу." В його розумі з’явилися картини – уламки космічних кораблів, покинуті супутники, металевий брухт, що кружляв навколо мертвих і живих і планет. Але поміж усього цього було щось інше. Щось темне, мов тінь, щось холодне і страшне. "Це покарані." Він мимоволі затримав подих. "Ті, хто впав у гріх і були вигнані. Вони існують у забутті, вічно дрейфуючи в темряві. Але ти зможеш їх використати. Даси їм завдання. Даси їм сенс і шанс. Вони мусять слухати тебе, бо ти – мій Наглядач." Йому стало страшно. "Я не зможу…" "Зможеш." Голос був спокійним, впевненим. "Бо я знаю твоє майбутнє." І тут він побачив його – величезний безмежний Космос, що розкинувся перед ним. Не як темне й порожнє місце, а як простір, де він повинен навести лад. 

Свідомість почала знову колихатися — не від страху, а від глибини нового розуміння. Його минуле мало значення зараз. Усі сумніви, помилки, невдачі — але тепер це було лише підготовкою. Він відчував: у кожній зірці — знак, у кожному уламку — завдання, у кожному забутому створінні — можливість спасіння.

"Ти не будеш один." Голос знову повернувся. "Я поруч. І ті, хто покарані Богом за бездіяльність, коли потрібно було діяти заради добра, вони зараз стаануть твоїм військом. Армією світла, ті з них хто захоче і прагне до світла, навіть якщо їхня форма — тінь."

Він заплющив очі. І коли відкрив їх знову – він уже не був колишнім.