Читати книгу - "Пригоди в оргазмотроні"

«Моє життя — це, з якого боку не поглянь, революція або ж — комедія! Якби ж мені знайти когось, хто б міг поставити точний діагноз!»

«Мабуть, з акумулятивного погляду, історія зроблених людством помилок є більш ціннісною та цікавішою, аніж історія зроблених ним відкриттів. Правда — чітка й універсальна; вона існує в континуумі і для того, аби їй не боялися дивитися у вічі, геть не потребує активної енергії, а лиш пасивної придатності людської душі. Але неможливо встановити єдино визнану класифікацію помилок; у них немає реальності, вони — чисті й прості творіння розуму, що їх і сотворив. У цій площині душа людська — не скована простором й може вільно розгортатися, виражаючи усю безмежність того, що вміє від природи й чого навчилася сама, не забуваючи й про притаманні їй, такі красиві та цікаві, екстравагантність і абсурд».

І як нам сприймати той факт, що символом сексуальної революції була клітка?

Сьогодні ім’я Вільгельма Райха, сексолога, психоаналітика, фрейдо-марксиста, біолога, політичного активіста та «секс-революціонера» в Україні залишається майже невідомим, хоча й народився він в єврейській родині в Дрогобичі на Галичині, а виріс на Буковині в селі Юринець, що поблизу Чернівців, де відвідував чоловічу гімназію. Мабуть, це не дивно, адже навіть у країнах, у культурній історії яких Райх залишив помітний слід — а своє насичене життя він провів у Відні, Берліні, Осло і Нью-Йорку, — пам’ять про Райха до останнього часу намагалися не турбувати. Все тому, що його ім’я асоціюється принаймні із двома радикальними проектами. Один із них — «сексуальна революція», метою якої було підготувати суспільство до революційних перетворень, створити передумови революційних соціально-економічних змін. На думку раннього Райха, необхідно було звільнити людину від традиціоналізму та авторитаризму, які на біологічному рівні закріпачують людське тіло і розум, у результаті чого людина стає неспроможною не лише адекватно сприйняти сексуальне задоволення чи бажання (про що уже писав Фрейд), а й навіть досягти повного вивільнення сексуальної енергії в момент оргазму. Іншим радикальним проектом уже пізнього Райха був так званий оргонний акумулятор, який науковець сконструював у кінці 1930-х — на початку 1940-х років і який теж мав революціонізувати сексуальну практику, однак, цього разу, як неодмінна частина тілесно-орієнтованої терапії.

Сьогодні поняття «сексуальної революції» найчастіше асоціюється із 1960-ми, коли соціальний запит на переосмислення сексуальних стосунків із врахуванням нових вимог щодо ґендерної рівності та свободи, зокрема й свободи сексуального вибору, найпереконливіше артикулювали активісти феміністичних рухів Америки та Європи. Однак, поняття «сексуальної революції» має довшу і складнішу історію. Як ідея вона була постійно присутня в дискусіях багатьох прогресивних середовищ протягом десятиліть, а то й століть, але саме Райх презентував її як теорію із відповідною програмою практичного втілення у своїх працях та лекціях у кінці 1920-х — на початку 1930-х років.

Райх розумів революцію, зокрема сексуальну, як поступовий процес, який вимагає часу і зусиль. Він стверджував, що жодна соціальна революція неможлива без революції сексуальної. Як лівий теоретик, Райх вважав, що революції творить народ, а не політичні еліти. Але тут-таки він помітив і парадокс: якщо еліти мають засоби для того, аби піклуватися про своє здоров’я, зокрема сексуальне, відвідуючи дорогих лікарів та психоаналітиків, пролетаріат позбавлений цих привілеїв, що унеможливлює революційні перетворення в суспільстві. Отже, задля реалізації сексуальної революції 1931 року Райх із колегами-психоаналітиками заснував Німецьке товариство сексуальної політики пролетаріату, активісти якого організували в Берліні соціальний рух секс-пол (за назвою самої організації), який працював у кількох напрямках: підвищення освіченості населення в питаннях сексуального здоров’я та гігієни робочих місць, агітації за заборону законів проти абортів, розлучення та гомосексуальності, а також за заборону покарання для злочинців із психологічними проблемами та впровадження для них особливої системи лікування тощо. У своїх дискусіях активісти ставили під сумнів і необхідність шлюбу. Самі ж психоаналітичні сеанси, які суттєво виходили за межі традиційного психоаналізу, було сфокусовано на розкріпаченні тіла, подоланні сексуальної репресії як наслідку виховання в традиціоналістському, патріархальному суспільстві. Райх вважав, що фашизм не треба пов’язувати із окремою історичною постаттю лідера чи вождя. Навпаки, фашизм формується знизу, в масах, чиї первинні біологічні потреби та гідність довгий час пригнічували та експлуатували авторитарні інститути всередині суспільств,