Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Сонячна сага, Василь Павлович Бережний 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонячна сага, Василь Павлович Бережний"

211
0
02.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонячна сага" автора Василь Павлович Бережний. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Сонячна сага, Василь Павлович Бережний» була написана автором - Василь Павлович Бережний, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Фантастика".
Поділитися книгою "Сонячна сага, Василь Павлович Бережний" в соціальних мережах: 

Оповідання "Сонячна сага" входить в збірку "Повітряна лінза".


Краткое содержание произведения (открыв спойлер, - пеняйте только на себя!)
Исследователи из рассказа Василия Бережного «Солнечная сага» (Сонячна сага, 1975), возвращающийся на родную Землю через пятнадцать лет космического пути (за это время на Земле прошло уже более десяти тысяч лет), подлетая к Солнечной системе увидали на ее месте огромный пылающий шар. Этот шар, принятый ими за огромную звезду, был оболочкой, обволакивающей всю нашу систему, которую человечество создало из материала планет-гигантов для того, чтобы вся солнечная энергия оставалась в пределах нашей системы.

© Виталий Карацупа, 2004-2009


Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3
Перейти на сторінку:
Бережной Василий Павлович
Сонячна сага (на украинском языке)

Василь Бережний

Сонячна сага

- Бам-бум-банг!..

Теплi, золотистi звуки проймають мозок, усе тiло, а воно ж цiлу вiчнiсть пролежало скоцюрблене вiд холоду, скуте клiнiчною смертю.

- Банг-бум-бам!

Очi Вайза Омнiсiєнта розплющились, але нiчого не бачили. Сизий морок поглинав усе: i металевi стiни камери анабiозу, i вiдчинений люк, i електроннi очi приладiв.

- Бум-банг-бам!..

Морок посвiтлiв, з'явилась невиразна, ще не окреслена думка: "Настало... скiнчилось... пора..." Вiдчув, що приходить до тями, але ще довго лежав непорушно, тiльки клiпав очима. Отже, сталось! Електронний космонавт вивiв їхнiй корабель до Сонячної системи, вивiв з неймовiрної далечi космосу - без анабiозу вони б не витримали такої тривалої мандрiвки,i ось прозвучав сигнал, заклик до життя. Прокидайтесь, вставайте, астронавти, ви вже в своїй планетнiй системi, ви на порозi рiдного дому!

Вайз наморщив лоба: а скiльки ж це часу минуло на Землi? Попереднi пiдрахунки - ще тодi, перед анабiозом - показували бiльше десяти тисяч рокiв. Якщо мiркувати взагалi - це чистiсiнька абстракцiя, отi десять тисяч рокiв. А якщо згадати рiдних, друзiв... Тут, на кораблi, вiн i Модеста постарiли на якихось п'ятнадцять рокiв, а там... Чи хоч вiдомi для нащадкiв iмена їхнiх сучасникiв, слава яких ширяла по всьому свiту? Чи, може, довгi столiття мрiй, боротьби, сподiвань i розчарувань вмiщаються в одному абзацi сучасної iсторiї? Епоха атомної, потiм гравiтацiйної, нейтринної, може, ще якоїсь iншої енергiї... Вiк харчової синтетики... А їхнiй корабель? Це було б жахливо, коли б iсторiя - людська, земна iсторiя - забула про "Спис"...

- Вiтаю з поверненням!

Омнiсiєнт скосив очi i побачив блiде обличчя Модести.

- Дякую, вас також.

I одвернувся. Це обличчя остогидло йому за останнi роки експедицiї, набридло, як отi сухi концентрати, як дистильована вода пiсля циклу регенерацiї. "О, хоча б швидше фiнiшувати, - думав Вайз, - а там викреслю тебе з пам'ятi, нашi життєвi орбiти нiколи не перетнуться. Хiба це дiвчина? Електронна машина. Нiяких емоцiй, аналiтичний розум, та й годi. Хоча... нерви, все це нерви. Коли я її вперше побачив... Ех, краще не згадувати... А втiм, якщо все зважити... Коли б не цей її аналiтичний розум, то з нас давно б уже був рiй атомiв... Але її командирський тон... I чому вона не полюбила мене? Коли б же тут був ще один, а то... Ну, нiчого, скоро фiнiш!"

- Вайзе, пора... У нас багато роботи. Бiотрон чекає на вас.

- Знаю, знаю, - гамуючи роздратованiсть, вiдказав Омнiсiєнт.

Почав поволеньки здирати з себе пластикову упаковку, пiдвiвся. А вона вже встигла прийняти бiотрон, причепуритися - метка. Окинула його уважним поглядом карих очей:

- Буду в рубцi.

I вийшла, похитуючи округлими формами. "Ну, й iди собi... "В рубцi..." А де ж тобi ще бути?"

Бiотрон повернув i Вайзовi бадьорiсть, до рубки вiн зайшов у доброму настрої. Ще кiлька тижнiв, i вони будуть на Землi... Звичайно, там уже iншi поколiння, зовсiм iнше життя, але це ж - рiдна планета! Не те, що тi непривiтнi кам'янi брили, якi траплялися на їхньому шляху. Земля... Чудо! пiсня! казка! - ось що таке Земля.

Модеста згорбилась, прикипiла до пульта i зараз нагадувала йому велику чорну галку.

- Яка вiдстань?

Вона довго мовчала, i це стривожило Вайза, Рiзко ступнув до неї, поторгав за плече, нiби сонну.

- Яка вiдстань, питаю?

Модеста нарештi вiдвела голову, i вiн побачив у її очах причаений переляк.

- Тут щось... не те. Подивiться, Вайзе.

Встала, даючи йому мiсце бiля пультового екрана.

- Що це? - скрикнув Омнiсiєнт. - Чужа зоря?!

Гiгантське, трохи нiби пригашене свiтило займало пiв-екрана. Жодної планети телескопи не зафiксували. Дiаметр зорi - 260 мiльйонiв кiлометрiв. I їхнiй "Спис" невiдворотно мчить до цього розжареного гiганта...

Вайз похолов, учепiрився за край пульта, аж пальцi побiлiли. От тобi й Земля... Енергетичнi запаси вичерпанi на розгiн корабля, лишилося тiльки для посадки. А вiн ще будував усякi плани, мрiяв... Кiнець. Катастрофа. I все це - вона, Модеста.

Рiзко схопився з крiсла - руки зiгнутi в лiктях, кулаки стиснутi, з очей - колючки.

- Як це розумiти?!

Вона заклiпала вiями:

- Не знаю.

Цей її притишений голос чомусь ще дужче розлютив Омнiсiента.

- "Не знаю"!.. А хто ж задавав програму?

- Заспокойтеся, Вайзе.

- Скоро ми заспокоїмось навiки. Але перед тим... Як, по-вашому, за злочин треба вiдповiдати?

- Я не зробила нiякого злочину.

- Ви склали i ввели в електронний мозок неточну програму. Це не злочин?

- Не впадайте в iстерику, Вайзе.

Вiн пiдступав усе ближче, люто прискаючи словами:

- Украла день повернення! Нiкчемне створiння... А ще взялося командувати кораблем!

Пальцi йому розчепiрились, голова подалася вперед.

- Ви що, збожеволiли, Вайзе? Ситуацiя...

- Я покажу тобi ситуацiю, - прошипiв, палячи її гострим поглядом. Однаково лишилося мало...

- Схаменiться!

Лице її поблiдло, але стояла, не рушаючи з мiсця. їх роздiляло кiлька крокiв.

- Ви втрачаєте, Вайзе, людську...

- Уже втрачено все!

Ще мить - i його руки стиснули б її мертвою хваткою. Але Модеста вихопила свiй командирський променевий пiстолет, i лискуча цiвка одразу привела Вайза до тями. Вiн нiби наштовхнувся на щось гостре, скривився, кволо змахнув рукою та й почовгав до свого сидiння.

- Ганьба, Вайзе, - обiзвалась Модеста. - Ви втратили людську подобу...

Вiн довго мовчав, потiм буркнув:

- Скоро втратимо й шкуру.

Здавалося, його злоба вляглася, i вiн збайдужiв до всього, не дивився нi на свою супутницю, нi навiть на екран, який повнився золотом невiдомого сонця.

- Тут щось загадкове, незрозумiле, - примирливо говорила Модеста, - а ви... перелякалися.

- Я перелякався? - Вайз пiдвiвся i знову сiв. - Хоча так, ви маєте рацiю: перелякався. Мене ошелешило. Катастрофа - хто її сподiвався? Несправедливiсть долi, безглузда жорстокiсть - ось що нестерпне.

- Нам треба уточнити параметри цього сонця, - сказала Модеста i знову сiла до пультового екрана. - Особливо мене цiкавить швидкiсть вiдносно зiрок. Можливо, ми летимо правильно, але за роки нашої експедицiї...

- До Сонячної системи

1 2 3
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонячна сага, Василь Павлович Бережний», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонячна сага, Василь Павлович Бережний"