Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Лісова пісня, Леся Українка 📚 - Українською

Читати книгу - "Лісова пісня, Леся Українка"

623
0
15.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Лісова пісня" автора Леся Українка. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Лісова пісня, Леся Українка» була написана автором - Леся Українка, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Класика".
Поділитися книгою "Лісова пісня, Леся Українка" в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.

Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.

Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 24
Перейти на сторінку:

 

Леся Українка

 

 

ЛІСОВА ПІСНЯ

 

 

Драма-феєрія в 3-х діях.

 

 

 

ПРОЛОГ

 

«Той, що греб­лі рве».

Ру­сал­ка.

Потерчата 1 (двоє.)

Во­дя­ник. 2

 

ДІЯ I

 

Дядько Лев.

Пе­ре­лес­ник. 3

Лукаш.

Пропасниця (без мо­ви.)

Русалка.

По­тер­ча­та.

Лісовик. 4

Куць.

Мавка. 5

 

ДІЯ II

 

Мати Лу­ка­ше­ва.

Ки­ли­на.

Лукаш.

Ру­сал­ка.

Дядько Лев.

«Той, що в ска­лі си­дить».

Мавка.

Пе­ре­лес­ник.

Русалка Польова.

 

ДІЯ III

 

Мавка.

Хлоп­чик.

Лісовик.

Лу­каш.

Куць.

Ді­ти Ки­ли­ни­ні (без мо­ви.)

Злидні.

До­ля.

Мати Лу­ка­ше­ва.

Пе­ре­лес­ник.

Килина.

 

 

 

Старезний, гус­тий, пред­ко­віч­ний ліс на Во­ли­ні. По­се­ред лі­су прос­то­ра га­ля­ва з пла­ку­чою бе­ре­зою і з ве­ли­ким прас­та­рим ду­бом. Га­ля­ва скраю пе­ре­хо­дить в куп’я та оче­ре­ти, а в од­но­му міс­ці в яро-зе­ле­ну дра­го­ви­ну - то бе­ре­ги лі­со­во­го озе­ра, що ут­во­ри­ло­ся з лі­со­во­го струм­ка. Стру­мок той ви­бі­гає з гу­ща­ви­ни лі­су, впа­дає в озе­ро, по­тім, по дру­гім бо­ці озе­ра, знов ви­ті­кає і гу­биться в ха­щах. Са­ме озе­ро - ти­хо­во­де, вкри­те ряс­кою та ла­тат­тям, але з чис­тим пле­сом по­се­ре­ди­ні.

Міс­ти­на вся ди­ка, таємни­ча, але не по­ну­ра,- пов­на ніж­ної за­дум­ли­вої по­ліської кра­си.

Про­вес­на. По уз­ліс­сі і на га­ля­ві зе­ле­ніє пер­ший ряст і цві­туть про­ліс­ки та сон-тра­ва. Де­ре­ва ще без­лис­ті, але вкри­ті брос­тю, що от-от має розк­ри­тись. На озе­рі ту­ман то ле­жить пе­ле­ною, то хви­лює од віт­ру, то роз­ри­вається, одк­ри­ва­ючи блі­до-бла­кит­ну во­ду. В лі­сі щось за­го­мо­ні­ло, стру­мок за­шу­му­вав, заб­ри­нів, і вку­пі з йо­го во­да­ми з лі­су ви­біг «Той, що греб­лі рве» - мо­ло­дий, ду­же бі­ля­вий, синьоокий, з буй­ни­ми і ра­зом плав­ки­ми ру­ха­ми; оде­жа на йо­му мі­ниться бар­ва­ми, від ка­ла­мут­но-жов­тої до яс­но-бла­кит­ної, і поб­лис­кує гост­ри­ми зло­тис­ти­ми іск­ра­ми. Ки­нув­ши­ся з по­то­ку в озе­ро, він по­чи­нає круж­ля­ти по пле­сі, хви­лю­ючи йо­го сон­ну во­ду; ту­ман роз­бі­гається, во­да си­ні­шає.

 

«Той, що греблі рве»

З гір на до­ли­ну

бі­жу, стри­баю, ри­ну!

Місточки зби­ваю,

всі гре­бельки зри­ваю,

всі гат­ки, всі зап­ру­ди,

що за­га­ти­ли лю­ди,-

бо вес­ня­на во­да,

як во­ля мо­ло­да!

(Хвилює во­ду ще більше, по­ри­нає і ви­ри­нає, мов шу­ка­ючи щось у во­ді.)

 

Потерчата

(двоє ма­леньких, блі­деньких ді­ток у бі­леньких со­ро­чеч­ках ви­ри­на­ють з-по­між ла­тат­тя)

 

Перше

Чого ти ту­та блу­диш?

 

Друге

Чого зо сну нас бу­диш?

 

Перше

Нас ма­ту­ся по­ло­жи­ла

і м’якенько пос­те­ли­ла,

бо на рін­ня, на ка­мін­ня

нас­те­ли­ла ба­го­вин­ня

і ла­тат­тям повк­ри­ва­ла,

і ти­хенько зас­пі­ва­ла:

«Люлі-люлі-люлята,

зас­ніть, мої ма­ля­та!»

 

Друге

Чого ж ти тут шу­гаєш?

 

Перше

Кого ти тут шу­каєш?

 

«Той, що греблі рве»

Тую Ру­сал­ку,

що по­ко­хав я змал­ку,

бо во­дя­ній ца­рів­ні

не­ма на сві­ті рів­ні!

Збігав я го­ри,

до­ли­ни, яри, із­во­ри,-

ми­лі­шої ко­хан­ки

не­ма від озе­рян­ки.

Зіб’ю всю ва­шу во­ду,

та­ки знай­ду ту вро­ду!

(Бурно му­тить во­ду.)

 

Потерчата

Ой ле­ле! Не нур­туй!

Хатинки не руй­нуй!

Печера в нас ма­ленька,

що збу­ду­ва­ла ненька,

убога на­ша хат­ка,

бо в нас не­має тат­ка…

(Чіпляються йо­му за ру­ки, бла­га­ючи.)

Ми спус­ти­мось на дно,

де тем­но, хо­лод­но,

на дні ле­жить ри­бал­ка

над ним си­дить Ру­сал­ка…

 

«Той, що греблі рве»

Нехай йо­го по­ки­не!

Нехай до ме­не зри­не!

 

Потерчата по­ри­на­ють в озе­ро.

 

Виплинь же, ми­ла!!

 

Русалка вип­ли­ває і знад­ли­во всмі­хається, ра­діс­но скла­да­ючи до­ло­ні. На ній два він­ки - один більший, зе­ле­ний, дру­гий ма­ленький, як ко­рон­ка, пер­ло­вий, з-під нього спа­дає сер­па­нок.

 

Русалка

Се ти, мій ча­рів­ни­ченьку?!

 

«Той, що греблі рве»

(грізно)

Що ти ро­би­ла?

 

Русалка

(кидається не­мов до нього, але проп­ли­ває да­лі, ми­на­ючи йо­го)

Я ма­ри­ла всю ні­ченьку

про те­бе, мій па­ни­ченьку!

Ронила сльози дріб­нії,

зби­ра­ла в кін­ви сріб­нії,

без лю­бої роз­мо­воньки

спов­ни­ла вщерть ко­но­воньки…

(Сплескує ру­ка­ми, розк­ри­ває обій­ми, знов ки­дається до нього і знов ми­нає.)

Ось кинь на дно чер­він­ця,

пол­лються че­рез він­ця!

(Дзвінко сміється.)

 

«Той, що греблі рве»

(з’їдливо)

То се й у вас в бо­ло­ті

ко­ха­ються у зло­ті?

(Русалка наб­ли­жається до нього, він кру­то від­вер­тається від неї, ви­ром зак­ру­тив­ши во­ду.)

Найкраще для Ру­сал­ки

си­ді­ти край ри­бал­ки,

гля­ді­ти не­бо­ра­ка

від со­ма та від ра­ка,

щоб не відг­риз­ли чу­ба.

Ото роз­мо­ва лю­ба!

 

Русалка

(підпливає бли­зенько, ха­пає за ру­ки, заг­ля­дає в ві­чі)

Вже й розг­ні­вив­ся?

(Лукаво.)

А я щось знаю, люб­чи­ку,

хо­ро­ший ду­шо­губ­чи­ку!

(Тихо сміється, він бен­те­житься.)

Де ти ба­рив­ся?

Ти во­дя­ну ца­рів­ну

змі­няв на мельни­ків­ну!

Зимові - дов­гі но­чі,

а в дів­ки гар­ні очі,-

не­дар­ма па­ни­чі

їй но­сять ду­ка­чі!

(Свариться пальцем на нього і дріб­но сміється.)

Добре я ба­чу

твою ле­да­чу вда­чу,

та я то­бі про­ба­чу,

бо я ж те­бе люб­лю!

(З жар­тів­ли­вим па­фо­сом.)

На ці­лу дов­гу мить

1 2 ... 24
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лісова пісня, Леся Українка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лісова пісня, Леся Українка"