Читати книгу - "Лісова пісня, Леся Українка"
- Жанр: 💙 Класика / 💛 Шкільні підручники
- Автор: Леся Українка
📚 Ласкаво просимо на readukrainianbooks.com, ваше джерело української літературної спадщини та світових класиків! Сьогодні ми презентуємо вам видатну твір "Лісова пісня," створену надзвичайною Лесею Українкою. Це літературне дійство вражає величезною глибиною і філософським змістом. І, звісно, ви можете насолоджуватися цією книгою онлайн безкоштовно та без реєстрації на нашому сайті.
👩 Головна героїня цього твору - Лісова царівна. Вона втілює силу і вроду природи, її розуміння і таємницю. Ця поетична постать є символом природи, духу, та вільного духу. Її подорож лісами та горами розкриває перед нами таємничий світ природи і духовний світ людини.
🖋 Авторка Леся Українка - видатна поетеса, драматургиня і громадська діячка. Вона була символом національної свободи та незалежності, її твори вражають глибиною думок і почуттів. Леся Українка - це не тільки поетеса, але і борчиня за права жінок і освіту, її життя і творчість надихають та мотивують.
🌍 Readukrainianbooks.com - ваш персональний гід у світі української літератури та культури. Ми зібрали найкращі твори від відомих українських авторів, а також класичні твори світової літератури. Ми докладаємо всі зусилля, щоб зробити ваше читання захоплюючим та надихаючим.
📚 "Лісова пісня" - це шедевр української літератури, який розкриває перед нами красу природи і глибокий зміст людської душі. Приєднуйтеся до нас на readukrainianbooks.com, щоб насолоджуватися цим літературним шедевром та дізнатися більше про велику Лесю Українку! 🌿📖
Читати ще книги автора Лесі Українки:
Біда навчить, Леся Українка
Давня казка, Леся Українка
Казка про Оха чародія, Леся Українка
Бояриня, Леся Українка
Драматичні твори, Леся Українка
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Драма-феєрiя в 3-х дiях
ПРОЛОГ
«Той, що греблi рве».
Русалка.
Потерчата (двоє).
Водяник.
ДIЯ I
Дядько Лев.
Перелесник.
Лукаш.
Пропасниця (без мови).
Русалка.
Потерчата.
Лiсовик.
Куць.
Мавка.
ДIЯ II
Мати Лукашева.
Килина.
Лукаш.
Русалка.
Дядько Лев.
Мавка.
«Той, що в скалi сидить».
Русалка Польова.
Перелесник.
ДIЯ III
Мавка.
Хлопчик.
Лiсовик.
Лукаш.
Куць.
Дiти Килининi.
Злиднi. (без мови).
Мати Лукашева.
Доля.
Килина.
Перелесник.
Старезний, густий, предковiчний лiс на Волинi. Посеред лiсу простора галява з плакучою березою i з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп'я та очерети, а в одному мiсцi в яро-зелену драговину – то береги лiсового озера, що утворилося з лiсового струмка. Струмок той вибiгає з гущавини лiсу, впадає в озеро, потiм, по другiм боцi озера, знов витiкає i губиться в хащах. Саме озеро – тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посерединi. Мiстина вся дика, таємнича, але не понура, – повна нiжної, задумливої полiської краси. Провесна. По узлiссi i на галявi зеленiє перший ряст i цвiтуть пролiски та сон-трава. Дерева ще безлистi, але вкритi бростю, що от-от має розкритись. На озерi туман то лежить пеленою, то хвилює од вiтру, то розривається, одкриваючи блiдо-блакитну воду.
В лiсi щось загомонiло, струмок зашумував, забринiв, i вкупi з його водами з лiсу вибiг «Той, що греблi рве» – молодий, дуже бiлявий, синьоокий, з буйними i разом плавкими рухами; одежа на йому мiниться барвами, вiд каламутно-жовтої до ясно-блакитної, i поблискує гострими злотистими iскрами. Кинувшися з потоку в озеро, вiн починає кружляти по плесi, хвилюючи його сонну воду; туман розбiгається, вода синiшає.
«Т о й, щ о г р е б л i р в е»
З гiр на долину бiжу, стрибаю, рину!
Мiсточки збиваю, всi гребельки зриваю, всi гатки, всi запруди, що загатили люди, – бо весняна вода, як воля молода!
(Хвилює воду ще бiльше, поринає i виринає, мов шукаючи щось у водi).
П о т е р ч а т а
(двоє маленьких, блiденьких дiток у бiленьких сорочечках виринають з-помiж латаття)
П е р ш е
Чого ти тута блудиш?
Д р у г е
Чого зо сну нас будиш?
П е р ш е
Нас матуся положила i м'якенько постелила, бо на рiння, на камiння настелила баговиння, i лататтям повкривала, i тихенько заспiвала:
«Люлi-люлi-люлята, заснiть, мої малята!»
Д р у г е
Чого ж ти тут шугаєш?
П е р ш е
Кого ти тут шукаєш?
«Т о й, щ о г р е б л i р в е»
Тую Русалку, що покохав я змалку, бо водянiй царiвнi нема на свiтi рiвнi!
Збiгав я гори, долини, яри, iзвори, – милiшої коханки нема вiд озерянки.
Зiб'ю всю вашу воду, таки знайду ту вроду!
(Бурно мутить воду).
П о т е р ч а т а
Ой леле! не нуртуй!
Хатинки не руйнуй!
Печера в нас маленька, що збудувала ненька.
Убога наша хатка, бо в нас немає татка…
(Чiпляються йому за руки, благаючи).
Ми спустимось на дно, де темно, холодно, на днi лежить рибалка над ним сидить Русалка…
«Т о й, щ о г р е б л i р в е»
Нехай його покине!
Нехай до мене зрине!
Потерчата поринають в озеро.
Виплинь же, мила!
Русалка випливає i знадливо всмiхається, радiсно складаючи долонi. На нiй два вiнки – один бiльший, зелений, другий маленький, як коронка, перловий, з-пiд нього спадає серпанок.
Р у с а л к а
Се ти, мiй чарiвниченьку?!
«Т о й, щ о г р е б л i р в е»
(грiзно)
Що ти робила?
Р у с а л к а
(кидається немов до нього, але пропливає далi, минаючи його)
Я марила всю нiченьку про тебе, мiй паниченьку!
Ронила сльози дрiбнiї, збирала в кiнви срiбнiї, без любої розмовоньки сповнила вщерть коновоньки…
(Сплескує руками, розкриває обiйми, знов кидається до нього i знов минає).
Ось кинь на дно червiнця, поллються через вiнця!
(Дзвiнко смiється).
«Т о й, щ о г р е б л i р в е»
(з'їдливо)
То се й у вас в болотi кохаються у злотi?
Русалка наближається до нього, вiн круто вiдвертається вiд неї, виром закрутивши воду.
Найкраще для Русалки сидiти край рибалки, глядiти неборака вiд сома та вiд рака, щоб не вiдгризли чуба.
Ото розмова люба!
Р у с а л к а
(пiдпливає близенько, хапає за руки, заглядає в вiчi)
Вже й розгнiвився?
(Лукаво).
А я щось знаю, любчику, хороший душогубчику!
(Тихо смiється, вiн бентежиться).
Де ти барився?
Ти водяну царiвну змiняв на мельникiвну!
Зимовi – довгi ночi, а в дiвки гарнi очi, – недарма паничi
їй носять дукачi!
(Свариться пальцем на нього i дрiбно смiється).
Добре я бачу твою ледачу вдачу, та я тобi пробачу, бо я ж тебе люблю!
(З жартiвливим пафосом).
На цiлу довгу мить тобi я буду вiрна, хвилину буду я ласкава i покiрна, а зраду потоплю!
Вода ж не держить слiду вiд рана до обiду, так як твоя люба або моя журба!
«Т о й, щ о г р е б л i р в е»
(поривчасто простягає їй обидвi руки)
Ну, мир миром!
Поплинем понад виром!
Р у с а л к а
(береться з ним за руки i прудко кружляє)
На виру-вирочку, на жовтому пiсочку, в перловому вiночку зав'юся у таночку!
Ух! Ух!
Ухкають, бризкають, плещуть. Вода б'ється в береги, аж осока шумить, i пташки зграями зриваються з очеретiв.
В о д я н и к
(Виринає посеред озера. Вiн древнiй сивий дiд, довге волосся i довга бiла борода всумiш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому – барви мулу, на головi корона iз скойок. Голос глухий, але дужий).
Хто тут бентежить нашi тихi води?
Русалка з своєю парою спиняються i кидаються врозтiч.
Стидайся, дочко! Водянiй царiвнi танки заводити з чужинцем?! Сором!
Р у с а л к а
Вiн, батьку, не чужий. Ти не пiзнав?
Се ж «Той, що греблi рве»!
В о д я н и к
Та знаю, знаю!
Нерiдний вiн, хоч водяного роду.
Зрадлива i лукава в нього вдача.
Навеснi вiн нуртує, грає, рве, зриває з озера вiнок розкiшний, що цiлий рiк викохують русалки, лякає птицю
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лісова пісня, Леся Українка», після закриття браузера.
