Читати книгу - "Камінний господар, Леся Українка"

Леся Українка

КАМІННИЙ ГОСПОДАР

драма

Командор дон Гонзаго де Мендоза.

Донна Анна.

Дон Жуан. 1

Долорес.

Сганарель - слуга Дон Жуана.

Дон Пабло де Альварес - батько донни Анни.

Донна Мерседес - мати донни Анни.

Донна Соль.

Донна Консепсьйон - грандеса.

Маріквіта - покоївка.

Дуенья донни Анни.

Гранди, грандеси, гості, слуги.

Кладовище в Севільї. Пишні мавзолеї, білі постаті смутку, мармур між кипарисами, багато квітів тропічних, яскравих. Більше краси, ніж туги. Донна Анна і Долорес. Анна ясно вбрана, з квіткою в косах, вся в золотих сіточках та ланцюжках. Долорес в глибокій жалобі стоїть на колінах коло одної могили, убраної свіжими вінками з живих квіток.

Долорес

(устає і втирає хустинкою очі)

Ходім, Аніто.

Анна

(сідає на скамницю під кипарисом)

Ні-бо ще, Долорес,

тут гарно так.

Долорес

(сідає коло Анни)

Невже тобі принадна

могильна ся краса? Тобі, щасливій!

Анна

Щасливій?..

Долорес

Ти ж без примусу ідеш

за командора?

Анна

Хто б мене примусив?

Долорес

Ти ж любиш нареченого свого?

Анна

Хіба того не вартий дон Гонзаго?

Долорес

Я не кажу того. Але ти чудно

відповідаєш, Анно, на питання.

Анна

Бо се такі питання незвичайні.

Долорес

Та що ж тут незвичайного? Ми, Анно,

з тобою подруги щонайвірніші,-

ти можеш все мені казать по правді.

Анна

Спочатку ти мені подай сей приклад.

Ти маєш таємниці. Я не маю.

Долорес

Я? Таємниці?

Анна

(сміючись)

Що? Хіба не маєш?

Ні, не спускай очей! Дай я погляну!

(Заглядає їй в очі і сміється).

Долорес

(із слізьми в голосі)

Не муч мене, Аніто!

Анна

Навіть сльози?

Ой господи, се пассія правдива!

Долорес закриває обличчя руками.

Ну, вибач, годі!

(Бере в руки срібний медальйон, що висить у Долорес на чорнім шнурочку на грудях).

Що се в тебе тута,

в сім медальйоні? Тут, либонь, портрети

твоїх покійних батенька й матусі?

(Розкриває медальйона раніше, ніж Долорес устигла спинити її руку).

Хто він такий, сей прехороший лицар?

Долорес

Мій наречений.

Анна

Я того й не знала,

що ти заручена! Чому ж ніколи

тебе не бачу з ним?

Долорес

І не побачиш.

Анна

Чи він умер?

Долорес

Ні, він живий.

Анна

Він зрадив?

Долорес

Мене не зрадив він нічим.

Анна

(нетерпляче)

Доволі

тих загадок. Не хочеш - не кажи.

Я лізти в душу силоміць не звикла.

(Хоче встати, Долорес удержує її за руку).

Долорес

Сядь, Анно, сядь. Чи ти ж того не знаєш,

як тяжко зрушити великий камінь?

(Кладе руку до серця).

А в мене ж тут лежить такий важкий

і так давно… він витіснив із серця

всі жалі, всі бажання, крім одного…

Ти думаєш, я плакала по мертвій

своїй родині? Ні, моя Аніто,

то камінь видавив із серця сльози…

Анна

То ти давно заручена?

Долорес

Ще зроду.

Нас матері тоді ще заручили,

як я жила у маминій надії.

Анна

Ох, як се нерозумно!

Долорес

Ні, Аніто.

Либонь, се воля неба, щоб могла я

його своїм по праву називати,

хоч він мені і не належить.

Анна

Хто він?

Як чудно се, що я його не знаю?

Долорес

Він - Дон Жуан.

Анна

Який? Невже отой…

Долорес

Отой! Той самий! А який же другий

із сотень тисячів усіх Жуанів

так може просто зватись «Дон Жуан»,

без прізвиська, без іншої прикмети?

Анна

Тепер я розумію… Тільки як же?

Його вже скілька літ нема в Севільї…

Таж він баніт? 2

Долорес

Я бачила його

останній раз, як ми були в Кадіксі,

він жив тоді, ховаючись в печерах…

жив контрабандою… а часом плавав

з піратами… Тоді одна циганка

покинула свій табір і за море

з ним утекла, та там десь і пропала,

а він вернувся і привіз в Кадікс

якусь мориску, 3 що струїла брата

для Дон Жуана… Потім та мориска

пішла в черниці.

Анна

Се неначе казка.

Долорес

Однак се щира правда.

Анна

А за віщо

його банітувано? Щось я чула,

та невиразно.

Долорес

Він, як ще був пажем,

то за інфанту викликав на герець

одного принца крові.

Анна

Та інфанта

його любила?

Долорес

Так говорять люди,

а я не вірю.

Анна

Чом?

Долорес

Якби любила,

вона б для нього кинула Мадрід

і