Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Камінний господар, Леся Українка 📚 - Українською

Читати книгу - "Камінний господар, Леся Українка"

243
0
15.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Камінний господар" автора Леся Українка. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 23
Перейти на сторінку:
королівський двір.

 

Анна

Чи се ж так легко?

 

Долорес

Любові легкого шляху не треба,

адже толедська рабинівна віри

зреклась для нього.

 

Анна

Потім що?

 

Долорес

Втопилась.

 

Анна

Ото, який страшний твій наречений!

Ну, правда, смак у нього не найкращий;

циганка, бусурменка і жидівка…

 

Долорес

Ти забуваєш про інфанту!

 

Анна

Ну,

з інфантою все невиразна справа!

 

Долорес

Він, у вигнання їдучи, підмовив

щонайсвятішу абатису, внуку

самого інквізитора.

 

Анна

Невже?

 

Долорес

Ще потім абатиса та держала

таверну для контрабандистів.

 

Анна

(сміється)

Справді,

він не без дотепу, твій Дон Жуан!..

А ти неначе горда з того всього,-

рахуєш тих сперечниць, мов трофеї,

що лицар твій здобув десь на турнірі.

 

Долорес

А заздрю їм, Аніто, тяжко заздрю!

Чому я не циганка, щоб могла

зректися волі вільної для нього?

Чому я не жидівка? - я б стоптала

під ноги віру, щоб йому служити!

Корона - дар малий. Якби я мала

родину,- я б її не ощадила…

 

Анна

Долорес, бійся бога!

 

Долорес

Ох, Аніто,

найбільше заздрю я тій абатисі!

Вона душі рятунок віддала,

вона зреклася раю!

(Стискає руки Анні).

Анно! Анно!

Ти не збагнеш сих заздрощів ніколи!

 

Анна

Я б їм не заздрила, тобою бувши,

нещасним тим покидькам. Ах, прости,

забула я,- він і тебе ж покинув!

 

Долорес

Мене не кидав він і не покине.

 

Анна

Знов загадки! Та що се ти, Долорес?

 

Долорес

Ходила й я до нього в ту печеру,

де він ховався…

 

Анна

(з палкою цікавістю)

Ну? І що ж? Кажи!

 

Долорес

Він був порубаний. Жону алькада

він викрасти хотів. Але алькад

її убив, а Дон Жуана зранив…

 

Анна

Та як же ти дісталася до нього?

 

Долорес

Тепер я вже й сама того не тямлю…

То щось було, як гарячковий сон…

Гляділа я його, носила воду

опівночі, і рани обмивала,

і гоїла, і вигоїла.

 

Анна

Що ж?

Осе і все?

 

Долорес

Осе і все. Він встав,

а я пішла від нього знов додому.

 

Анна

Такою ж, як була?

 

Долорес

Такою, Анно,

як чиста гостя. І ти не думай,

що я б йому далася на підмову.

Ніколи в світі!

 

Анна

Але ж ти кохаєш

його шалено.

 

Долорес

Анно, то не шал!

Кохання в мене в серці, наче кров

у чаші таємній святого Граля. 4

Я наречена, і ніхто не може

мене сплямити, навіть Дон Жуан.

І він се знає.

 

Анна

Як?

 

Долорес

Душею чує.

І він до мене має почуття,

але те почуття - то не кохання,

воно не має назви… На прощання

він зняв перстеника з руки моєї

і мовив: «Поважана сеньйорито,

як вам хто докорятиме за мене,

скажіть, що я ваш вірний наречений,

бо з іншою я вже не обміняюсь

обручками - даю вам слово честі».

 

Анна

Коли він се казав,- чи то ж не значить,

що він одну тебе кохає справді?

 

Долорес

(сумно хитає головою)

Словами серденька не одурити…

Мене з коханим тільки мрія в’яже.

Такими нареченими, як ми,

пригідно бути в небі райським духам,

а тут - яка пекельна з того мука!

Тобі того не зрозуміти, Анно,-

тобі збуваються всі сни, всі мрії…

 

Анна

«Всі сни, всі мрії» - се вже ти занадто!

 

Долорес

Чому занадто? Що тобі бракує?

Все маєш: вроду, молодість, кохання,

багатство, хутко будеш мати й шану,

належну командоровій дружині.

 

Анна

(засміявшись, устає)

Не бачу тільки, де тут сни і мрії.

 

Долорес

(з блідою усмішкою)

Та їх для тебе мовби вже й не треба.

 

Обидві панни походжають між пам’ятниками.

 

Анна

Кому ж таки не треба мрій, Долорес?

У мене є одна - дитяча - мрія…

Либонь, вона повстала з тих казок,

що баяла мені малій бабуся,-

я так любила їх…

 

Долорес

Яка ж то мрія?

 

Анна

Ет, так, химери!.. Мариться мені

якась гора стрімка та неприступна,

на тій горі міцний, суворий замок,

немов гніздо орлине… В тому замку

принцеса молода… ніхто не може

до неї доступитися на кручу…

Вбиваються і лицарі, і коні,

на гору добуваючись, і кров

червоними стрічками обвиває

підгір’я…

 

Долорес

От яка жорстока мрія!

 

Анна

У мріях все дозволено. А потім…

 

Долорес

(переймає)

…Один щасливий лицар зліз на гору

і доступив руки і серця панни.

Що ж, Анно, мрія ся уже справдилась,

бо та принцеса - то, звичайно, ти,

убиті лицарі - то ті панове,

що сватались до тебе нещасливо,

а той щасливий лицар - дон Гонзаго.

 

Анна

(сміється)

Ні, командор мій - то сама гора,

а лицаря щасливого немає

ніде на світі.

 

Долорес

Се, либонь, і краще,

бо що ж ти можеш лицареві дати

у надгороду?

1 2 3 ... 23
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Камінний господар, Леся Українка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Камінний господар, Леся Українка"