Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Відгуки, Леся Українка 📚 - Українською

Читати книгу - "Відгуки, Леся Українка"

171
0
15.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Відгуки" автора Леся Українка. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Відгуки, Леся Українка» була написана автором - Леся Українка, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Класика".
Поділитися книгою "Відгуки, Леся Українка" в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.

Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.

Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 11
Перейти на сторінку:

 

Леся Українка

 

 

ВІДГУКИ

 

 

ЄВРЕЙСЬКІ МЕЛОДІЇ

 

 

I.
«Як Ізраїль діставсь ворогам у полон…»

 

 

Як Ізраїль діставсь ворогам у полон,

то рабом своїм бранця зробив Вавілон.

 

І, схиливши чоло, подолані борці

переможцям своїм будували дворці.

 

Тії руки, що храм боронили колись,

до чужої роботи з одчаю взялись;

 

тая сила, що марна була на війні,

будувала підвалини й мури міцні.

 

Все здалось до роботи: перевесло й шнур,

плуг, сокира й лопата виводили мур,

 

всяк, хто мав який знаряд, мав працю собі,-

тільки арфу співець почепив на вербі.

 

II.
«Єреміє, зловісний пророче в залізнім ярмі!..»

 

 

Єреміє, 1 зловісний пророче в залізнім ярмі!

Певне, серце господь тобі дав із твердого кришталю:

ти провидів, що люд буде гнить у ворожій тюрмі,-

як же серце твоє не розбилось від лютого жалю?

 

Як ти міг дочекатись, чи справдиться слово твоє?

Роєм стріли ворожі на божеє місто летіли,-

певне, чарами ти гартував тоді серце своє,

що на ньому ламалися навіть ворожії стріли!

 

По війні ти на звалищах міста лишався один,

і палкі твої сльози точили холодне каміння,

і луна розляглась така серед смутних руїн,

аж найдальші нащадки почули твоє голосіння.

 

Єреміє! ти, вічная туго, тебе не збагну:

як же серце твоє не розбилось від лютого жалю?

Бо джерело гаряче і скелю зрива кам’яну.

Так, було твоє серце з твердого, міцного кришталю!

 

2.12.1899

 

ЕПІЛОГ

 

 

Чи сумно вас, чи радісно читать,

оповідання про велику драму?

То хочеться над вами заридать,

то заспівать з раптового нестяму.

 

То був якийсь блискучий карнавал,

червона оргія буяла на просторі,

здавалось, налетів дев’ятий вал

і прокотився бурею по морі.

 

Дев’ятий грізний вал! У глибині

якісь печери позіхали чорні,

та високо здіймались гребені

і, тремтячи огнем, здавались необорні.

 

Плавким багаттям вал на гору наступав.

Гора стояла твердо, міцно, стало,

холодна та німа. Розбився вал,

утихла буря - більш валів не стало.

 

Зоставсь на дрібних хвилях марний шум

та дрібні камінці безсило торохтіли.

Нещасні камінці! той побережний тлум

ні море, ні гора приймати не хотіли.

 

Дев’ятий вал… Чи то ж була вода,

що марне так розбилася об кручу?

То ж сіль землі, то ж сила молода

ішла на смерть, на згубу неминучу.

 

Лягала молодь у труну жива

з одважним усміхом, немов байдужа.

Отак індійська молода вдова

іде вмирати на кострищі мужа,

 

з вином в руці, весела та хмільна

іде обнять в огні дружину любу.

Хто знає, чи любов, чи просто чад вина

веде її на огнище до шлюбу?

 

О, то було огнистеє вино,

те, що сп’янило молодь героїчну!

По жилах розливалося воно,

палило кров, до хмелю непривичну,

 

правдиве «п’яне чоло» з буйних мрій,

святої віри, молодого палу,-

та хто б не кинувся від нього в бій

з широким розмахом збунтованого валу?

 

Чи сльози, чи квітки від нас належать вам,

підкошені в розцвіті сил герої?

Коли б то так судилося і нам

спалити молодість і полягти при зброї!

 

Не те судилось нам. Найкращі дні

своєї провесни ми зустрівали сумом;

тоді якраз погасли всі вогні

і вкрилось темне море сивим шумом;

 

порікування дрібних камінців

наводило оспалість і досаду;

минув час оргій, не було вінців,

і на вино не стало винограду;

 

старі мечі поржавіли,- нових

ще не скували молодії руки;

були поховані всі мертві, а в живих

не бойової вчились ми науки;

 

стих карнавал, а тії, що пили,

для нас покинули важке похмілля -

ми, лицарі без спадку, не могли

так бучно справити собі весілля…

 

О, ви, що полягли в таку смутну весну,

як вдарили недосвіти-морози,-

нащадки не складуть вінців вам на труну,

вам не квітки пристали, тільки сльози!

 

8.08.1900

 

ЗАБУТІ СЛОВА

 

 

То вже давно було. Мені сім літ минало,

а їй, либонь, минуло двадцять літ.

Сиділи ми в садку, там саме зацвітало

і сипався з каштанів білий цвіт.

 

Вона не бавила мене і не учила,

я кидала і забавки, й книжки,

щоб тільки з нею буть, вона уміла

єдину забавку - плести вінки.

 

Я подавала їй квітки, і листя, й трави -

і з рук її не зводила очей.

Здавалося, вона плела не для забави,

а щоб зробить оправу для речей.

 

В її речах слова котились, наче хвилі,

мов сльози по її замучених братах -

в вінку, здавалось, блідли квіти білі,

і в’янули слова журливі на устах.

 

То знов зривалися слова палкі, ворожі,

мов грізні вироки всім тим, що кров лили,

в вінку палали кров’ю дикі рожі,

слова, мов квіти ярії, цвіли.

 

Шумів зелений лист, а голос той коханий

про волю золоту співав мені,-

в вінку мінився злотом ряст весняний,

і золотим дощем лились пісні.

 

То вже давно було. Давно пора минула

таких червоних необачних слів;

либонь, вона й сама про них

1 2 ... 11
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відгуки, Леся Українка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відгуки, Леся Українка"