Читати книгу - "Із збірки "Чужиною", Олександр Олесь"
- Жанр: 💙 Класика
- Автор: Олександр Олесь
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Олесь О.
Із збірки
«ЧУЖИНОЮ»
Книга VII
«Ти ж бачиш Сам небесними очами…»
Ти ж бачиш Сам небесними очами:
Не ми йдемо,- на нас ідуть з мечами,-
Чому ж мовчиш?!
Ти, що створив степи і гори
І неба мріючі простори,
Чому мовчиш?!
Хіба ж не Ти нам дав страждання,
Думки, надїї, поривання...
Чому ж мовчиш?!
Чому ж, коли в наш храм величний
Ввалився ворог наш одвічний,
Чому мовчиш?
Невже Ти хочеш знов страждання,
Ганьби, неволі і знущання?!
Чому ж мовчиш?..
Як Ти осліп, Небесний Пане,
За правду нашу пекло встане!!
Віки ж мовчиш!..
15.03.1919
«Гаснуть зорями огні…»
Гаснуть зорями огні,
Всі розходяться додому...
Як хотілося б мені
Тут лишитися самому!
Одійшов би смуток мій,
Тиша хмарою б упала,
І вона б душі моїй
Так багато розказала...
І почув би, може, я,
Як за горами-лісами
Плаче рідная земля
Безутішними сльозами.
Гаснуть зорями огні,
Всі розходяться додому,-
Як хотілося б мені
Тут лишитися самому...
5.03.1919
«Тікаю від крові до сонця, квіток…»
Тікаю від крові до сонця, квіток...
Женеться за мною кривавий поток,
Сміється: ха-ха, дожену, дожену,
Тебе поверну я в твою сторону.
Ха-ха, я всю землю орлом облечу
Шляхами нестями, розпуки, плачу,
Заллю, обчервоню свої береги,
Щоб тільки червоно було навкруги.
Спущуся в безодню, знімуся до хмар,
Розкидаю гору, закидаю яр,
Щоб тільки була на землі рівнина:
В кривавій пожежі пустеля одна.
Хай очі поплачуть - не шкода плачу:
Я радістю, сміхом колись одплачу,
І там, де лишаю я зараз кістки,
Зриватимуть діти колосся й квітки.
Мовчу я... нічого йому не кажу,
Я слухаю пісню і далі біжу,
Біжу я до сонця, до моря, квіток,-
Женеться за мною кривавий поток.
9.03.1919
«Народе-страднику, навчи і нас в вигнанні…»
Народе-страднику, навчи і нас в вигнанні
Любити свій Єрусалим...
Навчи в солодкому стражданні
Пройняти серце ним.
Щоб на чужині, над річками,
Поклавши кобзи жалібні,
Ми тихо сходили сльозами
В жалю по рідній стороні.
Народе-страднику, навчи і нас в вигнанні
Любити свій Єрусалим,
Навчи в солодкому стражданні
Пройняти серце ним.
15.03.1919
«В журбі я сонцю не радію…»
В журбі я сонцю не радію,
В сльозах не бачу я весни...
В душі ношу єдину мрію,
Одну її пещу, лелію,
Вночі і вдень єдині сни...
Це - край мій.
Коли вже ворога не буде,
Коли на рідний степ ступлю,
Тоді весна мене розбуде,
Тоді затопить сонце груди,
Тоді я пісню розіллю
Про край мій.
15.03.1919
«В вигнанні дні течуть, як сльози…»
В вигнанні дні течуть, як сльози,
Думки в вигнанні сплять, як мертві,
Солодкі спогади сичать, як змії,
Душа ридає, як дитина.
Душа розірвана, як рана...
Бальзам далеко так, як сонце,
А сонце, сонце, як і щастя,
Там, там, лише в краю коханім.
13.05.1919
«Прибув з України і все розказав…»
Прибув з України і все розказав,
І стрілами серце пройняв...
О горе, о горе, о горе!
Покинуть надію, що ранок приніс,
І взяв стільки сили... а крові, а сліз!..
О море, о море, о море...
Лишилось нас мало... і вже без надій
Ми підем в останній, нечуваний бій
На жертви, на жертви, на жертви...
Хай будем розбиті ми ворогом злим,
Але не покинем боротися з ним
І мертві, і мертві, і мертві.
29.05.1919
«Пляж над Дунаєм. На пляжі…»
Пляж над Дунаєм. На пляжі
Хлопці, дівчата, малі...
Ті - як русалки на хвилях,
Ці - як квітки на землі.
Думка моя одірвалась,
Лине в мою сторону...
В слізно-кривавому морі
Баче її, чарівну.
8.06.1919
«Розбіглись ми по всіх світах усюди…»
Розбіглись ми по всіх світах усюди:
«Рятуйте нас, рятуйте нас, о люде!
Як небо наших сліз не чує,
Хай земля рятує».
І розказали ми по селах і в містах,
Як розпинають нас за правду на хрестах,
Які течуть у нас криваві ріки
І топлять наші зойки-крики.
Все розказали ми, всі вилили страждання,
І це була одна розпука і благання:
«Рятуйте нас, рятуйте нас
В смертельний час, в останній час».
Нас слухали, кривились і зітхали,
І в відповідь нічого не сказали...
І бігли ми на гори з голосінням,
І падали в сльозах перед камінням.
29.05.1919
«В’ються над Нею сови і круки…»
В’ються над Нею сови і круки,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Із збірки "Чужиною", Олександр Олесь», після закриття браузера.
