Книги Українською Мовою » 💙 Зарубіжна література » Скарги закоханої, Шекспір Вільям 📚 - Українською

Читати книгу - "Скарги закоханої, Шекспір Вільям"

179
0
06.06.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Скарги закоханої" автора Шекспір Вільям. Жанр книги: 💙 Зарубіжна література. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Скарги закоханої, Шекспір Вільям» була написана автором - Шекспір Вільям, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Зарубіжна література".
Поділитися книгою "Скарги закоханої, Шекспір Вільям" в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.

Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.

Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2
Перейти на сторінку:
Переклад Леся Танюка
1] Ще лежачи на пагорку крутому,
2] Дівочий квиль я вчув звіддалеки.
3] Угледівши я саму її — потому:
4] Бліда, вона йшла берегом ріки,
5] Перстеники зриваючи з руки,
6] У розпачі якісь папери дерла,
7] Не стримуючи сліз важких, як перла.

8] її чоло й волосся золоте
9] Ховав від сонця брил-ак-плетениця.
10] Обличчя вже змарніло, а проте
11] Не викосила часу косовиця
12] Всього, що юнь дарує білолиця, —
13] Крізь сітку зморщок небові на зло
14] Колишню вроду видно ще було.

15] Вона раз по раз витирала очі
16] Носовичком з примхливим вишиттям,
17] Вдивляючись у літери урочі —
18] Шовк монограми з милого ім'ям, —
19] Охоплена скорботним почуттям,
20] І виливався біль її жахливий
21] У тихий стогін чи у зойк тужливий.

22] То, наче викликаючи на бій
23] Блакить, метала блискавки у хмари,
24] То знову опускала погляд свій
25] На луки, де паслись овець отари,
26] На гори і на чорні крутояри;
27] Блищали очі відблискам заграв —
28] Лихий вогонь в її зіницях грав.

29] З-під брилика розвихрене волосся
30] Свавільно розліталось врізнобіч;
31] Вздовж щік побляклих пасмами вилося,
32] А решта струменем збігала з пліч,
33] Та з сіточки не виривалось пріч
34] І волі ніби й зовеш-не жадало,
35] Хоча й було заплетене недбала..

36] Кришталь, рубіни, срібло та янтар —
37] Зневаженої вірності святиню —
38] Жбурляла в річку, — наче той скупар,
39] Що кида грій у вщерть набжгу скриню;
40] Так щедрий цар дарує благостиню —
41] Не тим, у кого злидні— аж кричать,
42] А тим, на кому розкоші печать..

43] Понищені браслети і клейнодиу
44] Жмут щойно перечитаних цидул, —
45] Усе летіло у бурхливі води,
46] Знаходячи на дні собі притул;
47] Гробницею тепер їм буде мул.
48] Враз, розгорнувши шовк, знайшла листочки —
49] Кривавицею списані рядочки.

50] Цілуючи жадлиао. ті листи,
51] Сльозами їх кропила очамріло.
52] "О хижа крове! Як же довго ти
53] Мене олжею напувала вміло —
54] Словами, що чорніші за чорнило!" —
55] Скричала й на дрібнесенькі шматки
56] Подерла горопашні сторінки.

57] А недалечко пас у лузі вівці
58] Один поштивий велемудрий дід:
59] Він довго жив, як всі оті щасливці,
60] Що в учтах бавлять час, і кинув світ,
61] Де при дворі пробув чимало літ;
62] І от, узрівши мало не причинну,
63] Збагнути хоче сліз її причину.

64] До неї він з гирлигою підсів.
65] І мовив, що тужити так не гоже, —
66] Безвихіддя нема для юних дів.
67] Хай розповість усе йому, як може,
68] І, може, він їй чимось допоможе.
69] А вислухати й дати їй совіт —
70] То привілей його похилих літ.

71] Вона йому: "Ах, батеньку, якщо ви
72] Побачити, крий боже, у мені
73] Безжальну жертву згубних літ готові,
74] То я вам відповім на це: о ні!
75] Не роки, а жалі мені страшні!
76] Цвіла б я й досі, як пахуче гронце,
77] Якби не затулив мені він сонце.

78] О горенько! Навіщо рано так
79] Ступила я на стежечку вадливу?!
80] Мене причарував один юнак:
81] Любов, собі шукаючи поживу,
82] Вселилася у плоть його звабливу,
83] Знайшовши в ній для себе світлий храм,
84] Щоб стати божеством навіки там.

85] Ці шовковисті кучері веселі, —
86] Як з ними гравсь бешкетний вітерець!
87] Таке вам і не снилось, мудрагелі!
88] О, це биття сполоханих сердець!
89] О, найсолодших марень нетерпець!
90] Гарнішого за нього я не знаю:
91] Вродливіший хіба що ангел з раю!

92] Змужнілість ледь торкнулася ланит,
93] Цнотливих і рум'яних, як дівочі;
94] Хоча пушок, м'який, мов оксамит,
95] Вже натякав на вуса парубочі.
96] Й вагались залицяльниці, охочі
97] До суперечок, — що йому миліш:
98] Отак як є — чи як було раніш?

99] Щасливий і на вдачу, і на вроду,
100] З жінками ніжний, тихий і тремкий, —
101] Мужчинам кривди не прощав він зроду? —
102] Обурений, гримів як буревій,
103] Чиє дозвілля — травень грозовий;
104] його тендітність — тільки покривало,
105] Що звагу і безбоязність ховало.

106] А як шалено мчав він на коні!
107] Одне єство — в одну істоту злиті!
108] Ввижалося —і не одній мені —
109] Не скаче він, ширяє у блакиті!
110] Всі сперечалися такої миті:
111] Коня приборкав вершник беручкий,
112] Чи вершника приборкав кінь баский?!

113] Та сходилися швидко всі на тому,
114] Що саме він дав грацію та чар
115] Божественному коню вороному, —
116] Він, лицар духу й простору владар;
117] Що то його неоціненний дар —
118] Вшляхетнювати геть усе собою,
119] Все прикрашати власною красою.

120] Меткий, розумний, веселун і грач,
121] Майстерник жартівної пікіровки,
122] Плач обертав у сміх, а сміх — у плач,
123] Мав завсігди напохваті примовки,
124] Шпильки дотепні і питання ловкі,
125] Що ними враз заплутавши, умів
126] Підступно вас піймати в пастку слів.

127] Так правував серцями він охоче,
128] Роздаючи троянди й колючки;
129] Так чарував він свій чималий почет,
130] І всі йому служили залюбки, —
131] Старе й мале, жінки й чоловіки, —
132] І забаги усі його відразу
133] Виконували, не ждучи наказу.

134] Його портрет у себе мали ті,
135] Хто бачити його хотів щохвилі.
136] Отак пахолок марить в забутті,
137] Що він шикує на розкішній віллі,
138] Де пишно владарює на дозвіллі,
139] І щасливіший у мані своїй,
140] Ніж пан його — подагрик і скиглій.

141] Було, своїм і та його вважала,
142] Котрій він осміхнувся мимохідь.
143] Я ж, серцем вільна, зроду не бажала
144] Ні з ким душевну злагоду ділить, —
145] І от сама потрапила у сіть;
146] Віддавши квіт душі йому весною,
147] Лишилася стеблиною сухою.

148] Та не була впокорена я ним,
149] Як ті, що миттю гинули у шалі;
150] І боронила честь свою вже тим,
151] Що уривала замахи зухвалі,
152] Тримаючись від нього якнайдалі,
153] Сприймаючи його як джиґуна,
154] Що до сердець чужих жалю не зна.

155] Гай-гай! Кому чужий завадив приклад
156] Гіркий свій келих випити до дна?
157] Лише на серце покладатись звикла,
158] Я ще не знала, що любов — мана,
159] Що найпалкіше почуття мина
160] І зайвина — порадників завзяття:
161] Вони лише роздмухують багаття.

162] Якщо ж, порад послухавши чужих,
163] Ми силоміць вгамуємо жадання,
164] То будем все одно ні в сих ні в тих, —
165] Бо силування — це вже не кохання!
166] Бо наша згага — то якесь наслання;
167] Волає марно розум: "Не займай!" —
168] Чого невільно — хочеться, і край!

169] Я знала, що лукавий він душею,
170] Що квітникарить по чужих садках,
171] Що поглумився не над однією,
172] Що в кривдному порушенні присяг
173] Найвищої майстерності досяг,
174] Що всі його листи і шури-мури —
175] Овеча шкура вовчої натури.

176] Мене він взяти приступом не зміг
177] І вдався до тривалої облоги:
178] "Нікому ще не падав я до ніг,
179] Одну тебе кохаю донезмоги!
180] За мною умліваючи, небоги
181] Несли мені свого кохання мед, —
182] Та жодної не звав я на бенкет.

183] Так, я грішив! Та я прощення годен!
184] Бо найсуворіші з моїх гріхів —
185] Омана плоті, а не серця! Згоден,
186] Що деяких палких занадто дів
187] Зв'язок зі мною у неславу ввів!
188] Але ж було їм солодко в неславі!
189] Тож дякують собі нехай, лукаві!

190] Я знав красунь, та жодна з них мені
191] Душі не обдала вогнем і жаром.
192] Були вони жагливі й чарівні,
193] Та я не піддавався їхнім чарам
194] І не хотів їх бачити й задаром,
195] І їх серцям я, серцем вільний сам,
196] Наказував лише, як тим рабам.

197] Поглянь на ці дари, моя єдина, —
198] То вісники потаєних жадань:
199] Цнотливості й жалю бліда перлина,
200] Рубін кривавий — знак тяжких страждань,
201] Жіночих натяків коштовна дань;
202] Не щире золото, а сухозлітка;
203] Мета ж одна — освідчення без свідка.

204] У канитель сповиті золоту,
205] Ось кучері, знаки любові й шани;
206] Мені їх слали, щоб начистоту
207] Поговорити про сердечні рани,
208] Вплітаючи й каміння в талісмани,
209] Та ще й сонет, де пояснив піїт,
210] Чим знакомитий кожен самоцвіт.

211] Ось діамант, або ж алмаз. У ньому —
212] Краса і твердість, злагода і мир;
213] Крім того, кажуть, він знімає втому;
214] Смарагд зелений. Цей лікує зір.
215] Тремкий опал, лазуровий сапфір —
216] Усе тут означало щось достоту —
217] Надію, чвари, лестощі, гризоту.

218] Всі ці дарунки змучених сердець,
219] Любовна здобич і винагорода, —
220] Тобі, моєї радості вінець,
221] Тепер належать, — так велить природа!
222] Ти мій вівтар! Мій храм! Моя господа!
223] Прийми ж моїх трофеїв скромний дар!
224] Вони твої, бо ти — мій володар!

225] Тож простягни свою цнотливу руку,
226] Не торкнуту коростою похвал
227] (Даруй мені метафори принуку —
228] Той безум слів мені диктує шал), —
229] Віднині я довіку твій васал!
230] Гразом з подарунками, богине,
231] Візьми й того, хто за тобою гине!

232] Поглянь на цей імлистий хризоліт:
233] Каблучку цю дала мені черниця,
234] Що вродою затьмарювала квіт, —
235] Краса її стільком ще й досі сниться;
236] Але вона була тверда, мов криця,
237] І, щиросердо залишивши двір,
238] Черницею пішла у монастир.

239] Живцем замурувати юне серце,
240] Боротися — із тим, чого нема, —
241] Хіба вважають подвигом тепер це?
242] Усупереч природі, крадькома
243] Хвалити чар солодкого ярма,
244] Зберігши цноту й честь не боротьбою,
245] А відступом лякливим з поля бою?

246] Даруй мені, немає в тім хвальби, —
247] До келії сховавшись від любові,
248] Вона мені здалась без боротьби,
249] Зачувши непозбутній поклик крові;
250] Зірвавши чорні шати сутінкові,
251] Зреклася бога й вирвалась з-за ґрат,
252] Щоб знов життя вдихнути аромат.

253] Яка в тобі могуть, моя царівно!
254] Візьми мене у свій солодкий бран!
255] Я розбивав серця і повнивсь тривно
256] Джерелами з тих живодайних ран —
257] Тепер даю тобі свій океан!
258] Нехай його прибою яр і дужість
259] Розіб'ють крижану твою байдужість!

260] Обітниці, присяги — все дарма:
261] Не знаю, на талан чи безталання
262] Моїй піддавшись пристрасті притьма,
263] Змінивши круто віросповідання,
264] Черниця стала жрицею кохання!
265] Життя — лише любові торжество!
266] Любове, ти найвище божество!

267] На тлі кохання все — нікчемна малість:
268] Багатство, честь, закон, родина, дім, —
269] Старих взірців безладдя й занепалість
270] Не вистоять під натиском твоїм:
271] Усе, усе розвіється, як дим!
272] Повставши проти правил, у двобою
273] Любов винагороджує — собою.

274] Прислухайся: небесну голубінь
275] Стривожив хор, знетямлений з одчаю;
276] Ти чуєш? То серця моїх рабинь,
277] Що з ними разом я тебе благаю:
278] Кохай мене, кохай мене, мій раю!
279] Повір присягам і словам моїм —
280] Бо честь моя порукою у тім".

281] Він закінчив.
1 2
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Скарги закоханої, Шекспір Вільям», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Скарги закоханої, Шекспір Вільям"