Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Шалений Бос, Iрина Давидова 📚 - Українською

Читати книгу - "Шалений Бос, Iрина Давидова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Шалений Бос" автора Iрина Давидова. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Шалений Бос, Iрина Давидова» була написана автором - Iрина Давидова, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Молодіжна проза".
Поділитися книгою "Шалений Бос, Iрина Давидова" в соціальних мережах: 
Побувавши одного разу в шлюбних кайданах, я зарікся більше ніколи не довіряти жінкам. Завжди це закінчується її зрадою і моїми рогами.
Все йшло за планом, поки не трапилася ВОНА. Зухвала, трохи норовиста і не менш приваблива. Маленька брехуха, за якою стоїть велика таємниця.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 28
Перейти на сторінку:
Глава 1

Ще раз поправивши волосся на потилиці, переконалася, що мій невмілий пучок не розлізся в перші ж п'ятнадцять хвилин. Все ж я йшла влаштовуватися на роботу, а не в театр актрисою ролі грати. А тут ще й подруга кинула мене, пославшись на зайнятість. Але я-то знала правду.

Сумно зітхнувши, зачинила пудреницю і поглядом обвела територію, прилеглу до клубу. Містечко не з дешевих, і навряд чи сюди беруть з вулиці. Але як то кажуть, хто не ризикує, той не п'є шампанське.

Набравшись сміливості, підійшла до входу, де вже стояв один з сек'юріті. Він обвів підозрілим поглядом мою нещасну фігурку і, хмикнувши, підніс до обличчя рацію.

 - Ще одна на перегляд.

 - Пропускай, - почула хриплуватий приємний голос і гордо підняла підборіддя.

Який ще такий перегляд? У мене співбесіда.

Бугай кивнув на вхід, відкрив двері, і я прошмигнула в приміщення. Там виявилася напівтемрява.

Темні стіни, приглушене світло і запах кальяну. Зморщила ніс і зробила глибокий подих. Зате заробітна плата хороша.

 - Здрастуйте! Я на співбесіду, - крикнула дівчині, здається, адміністратор.

 - Співбесіда, - реготнула вона, - ну йдемо. Мене, до речі, Маріка звуть. А тебе?

 - Я Естель.

 - Приємно познайомитися, - посміхнулася Маріка.

Ми підіймалися сходами на другий поверх. Я встигла відзначити, що дівчина в хорошій формі. Така точно офіціантом працювати не стане. Думаю, я вгадала, вона адміністратор.

Зупинившись біля масивних дверей, Маріка натиснула на кнопку, після чого там загорілася лампочка і клацнув замок. Нічого собі технології.

 - Удачі, - підморгнула вона, а я, видихнувши, зайшла в ем... дивну кімнату, не схожу на кабінет.

На диванах сиділи двоє чоловіків. Я трохи стиснулася. Не те щоб я їх злякалася, але було якось дивно.

 - Здрастуйте.

Той, що зліва, оглянув мене з ніг до голови та раптом спохмурнів. Другий виглядав пофігістом.

 - Скільки років? - запитав похмурий дядько.

 - Двадцять сім.

 - Сім'я, діти?

 - Дітей немає, решта моя особиста справа.

 - Ім'я? Ти по запису?

 - Ну, я дзвонила, так. Мене звуть Естель Вербицька. І мені потрібна робота.

- Денис Сергійович Суботін.

Похмурий дядько піднявся з дивана і, обійшовши стіл, сів на нього своєю п'ятою точкою. Якраз в парі метрах від мене.

 - Роздягайся, Естель, - наказовим тоном попросив Денис Сергійович, а я застигла в ступорі.

 - Навіщо це? Роздягатися...

Ніколи не думала, що влаштовуватися на роботу буде так непросто.

 - Дівчинка, ти прийшла огризатися, або тобі потрібна робота?

 - Мені потрібна робота. Але огризатися я теж вмію, - тут же додала я, а сама міцно стиснула свою сумочку. Щось мені не дуже подобається тут.

 - Тоді давай, показуй свої навички.

 - Прямо тут? Може, ми вийдемо хоча б в зал?

 - Так скоро? - він хмикнув і повернувся до свого колеги? - Залиш нас.

Мужик кивнув і тут же піднявся з дивана. А я затремтіла небагато. Зараз намокну вся... від страху.

Хоча... Денис Сергійович дуже хороший собою.

В реальність мене повернув стукіт двері. І тут я зрозуміла, як сильно б'ється моє серце.

 - Прийшла працювати, значить, приступай. Вважай, що ти проходиш кастинг.

Денис піднявся і підійшов до мене. У ніс вдарив аромат його парфуму. Приємний, трохи п'янкий і... ооооо ні, не трохи. Я не відразу помітила, як пальці Бетмена почали повільно відсувати лацкани моєї сорочки. Торкнулися шкіри, від чого я здригнулася і відскочила на пів метра.

 - Смикана? А клієнти іноді люблять погладити. Ти ще не працюєш, а вже тремтиш. Давай, Лиса, роздягайся, у мене не так багато часу.

 - Хіба це обов'язково? Ви думаєте, що моє тіло може якось відлякати Ваших клієнтів?

Я застебнула ґудзик на грудях і обхопила себе руками. Подумати не могла, що тут ще й стриптиз є. Он, пілон стоїть.

 - Твоє тіло повинно бути ідеальним, крихітко. Щоб жодної вади.

 - Ну так візьміть мене на роботу і переконайтеся, що я найкращий працівник року. Ви мені ще три зарплати зверху випишете.

 - Самовпевнено! Але не можу тебе взяти, поки ти не показала, на що здатна, - сказав він голосніше і, розвернувшись, пройшов до столу. Я трохи видихнула. - Може, тобі налити для сміливості?

 - Це якась перевірка? Я сюди прийшла не пити.

 - Добре, це мене радує, Естель.

Він налив собі ром і, розвернувшись зі склянкою в руці, єхидно посміхнувся.

- А ти знаєш, що в таких клубах, як цей, дівчата перед виходом на сцену проходять ретельний огляд охороною або адміністратором?

З його вуст такі слова відбилися на мені хвилею спеки. Я проковтнула в надії, що він не помітив моє збентеження.

 - Показують всю свою красу, щоб не зганьбитися. Ти до такого точно готова?

Я щось не зрозуміла... яку ще красу? Так, стоп! А звідки мені знайомий цей шалений рик? У мене галюцинації, або я його вже чула?

 - На диван сіла! Швидко! - гаркнув він, а я як дурепа почала виконувати його наказ.

Серце заходилося в шаленому ритмі. Я пройшла до дивану і присіла, як зразкова учениця.

Денис Сергійович обвів поглядом мої довгі ноги, заховані під тонкою тканиною чорних штанів.

 - Ще ні одну стриптизерку не бачив такою скромною.

 - Яку стриптизерку? - здивувалася я, ошелешено дивлячись на Бетмена.

 - Знімай сорочку. Пройдеш бойове хрещення, будеш працювати.

 - Це як?

 - Є у мене слабкість. Люблю я ром... облизувати з грудей.

 - Так Вас що, облити алкоголем? - хмикнула я і тільки хотіла піднятися, як Денис різко схопив мене за стегна і пересадив на барний стіл.

 - Якщо захочеш, пізніше язичком попрацюєш. Пустощі я теж люблю, - видихнув він і, різко діставши підлоги сорочки з-під пояса, рвонув за краї, відриваючи всі ґудзики. - Трясця, який секс в корсеті.

 - Якщо що, можу подарувати, - закивала я, а він вже стягнув з моїх плечей сорочку, залишаючи в одному боді.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 28
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шалений Бос, Iрина Давидова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шалений Бос, Iрина Давидова"