Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Сусід на одну ніч, Альма Лібрем 📚 - Українською

Читати книгу - "Сусід на одну ніч, Альма Лібрем"

1 418
0
04.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сусід на одну ніч" автора Альма Лібрем. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Сусід на одну ніч, Альма Лібрем» була написана автором - Альма Лібрем, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Любовні романи / 💙 Сучасний любовний роман".
Поділитися книгою "Сусід на одну ніч, Альма Лібрем" в соціальних мережах: 
Розійшлась з хлопцем через зраду і опинилась одна посеред зими? Чудовий початок новорічної ночі!
Я і уявити не могла, що моїм рятівником виявиться красунчик-незнайомець, що запропонує зустріти Новий рік з ним, в будиночку в зимовому лісі.
І що я погоджусь!
Але хто він? Сусід на одну ніч...
Чи чоловік, якого я покохала з першого погляду?

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 39
Перейти на сторінку:
Розділ перший

Туристичний автобус підкинуло на черговій ямці, і я ледь не злетіла з сидіння. Замість цього вдарилась лобом в спинку наступного, зашипіла від болю і подумки прокляла себе за те, що взагалі погодилась їхати на відпочинок. І що мене тягнуло! Знала ж, що цим все скінчиться.

Важко зітхнувши, я взялась наново набирати номер Віті, свого хлопця. Ми повинні було поїхати разом, та його місце збоку пустувало. Пустувало б, якби його не зайняла якась тітка, що вискочила на дорогу і вимагала, щоб її взяли з собою, інакше вона піде шукати попутку і створювати аварійні ситуації і далі. Водій змилосердився, а мій слабкий спротив і спроби впевнити його в тому, що от другий білет, на наступній зупинці підсяде мій хлопець, не спрацювали абсолютно.

Автобус підстрибнув в черговий раз і зупинився. Я хотіла підскочити, щоб зустріти Вітю і попередити його про те, що їхати доведеться довго, але моя сусідка не дозволяла навіть поворушитись. Автобус випустив двох людей, запустив замість них якогось худого туриста. Віті не було.

- Ти хлопця чекаєш? – прогундосила тітка, добуваючи з сумки пиріжок. – Цей? – вона кивнула на незнайомця, що влаштувався в двох рядах від нас, але вже знайшов мене поглядом серед решти пасажирів  і весело підморгнув.

Хлопець був симпатичний, так. Високий, добре складений, і одяг не з дешевих. Напевне, як і я, виявився жертвою реклами і рушав «до зимової казки». Можливо, якби ми познайомились цим літом, випадково зіткнувшись десь в кафешці або навіть в метро, то могли б бути парою. Та в мене ж Вітя!

- Не цей, - зітхнула я. – Може, він автобус переплутав?..

- Або просто не приїхав, - сердито зітхнула тітка. – Чоловіки, вони такі. Сволота. Дитинку зроблять і дьору!.. – вона скептично подивилась на мене. – Бліда така…

- Голова просто крутиться.

- Вагітна?

- Не вагітна я, - буркнула невдоволено, влаштовуючись назад на своє місце. – Просто укачує. З дитинства таке.

- Тоді от, тримай пиріжок. Їж, худа така, - незнайомка силою запхала мені до рук гостинець. – Смачні! Сама пекла! Ей, - це вже відносилось до того самого незнайомця, який все не зводив з мене погляду. – Поки шию не скрутив, ти теж перекуси!

Хлопець гостинець взяв. Я кілька хвилин з сумнівом дивилась на пиріжки і, вирішивши, що поки обійдусь і без них, потягнулась знову за мобільним телефоном. Де той бісів Вітя і чому не бере слухавку?

Нарешті до мене зійшло неймовірне щастя – замість довгих гудків долинув один короткий, а за ним голос Віктора:

- Альо?!

- Алло, - гаркнула я в слухавку так, що жінка збоку аж підскочила на місці. – Віть, ну де ти? Ми вже проїхали твою зупинку! Ти взагалі будеш?

- Ну розумі-і-ієш, - протягнув Вітя. – Я тут трошки затримався…

На фоні прозвучало огидне жіноче хихотіння.

- Сьогодні я приїхати не зможу.

- Як не зможеш? – здивовано видихнула я.

- Ну, - я уявила собі, як Вітя зараз ледь помітно червоніє, чи то від того, що бреше, чи то тому, що знітився. – Теє… я завтра буду.

- Чому?

Надто довга пауза аж три рази переривалась жіночим хихотінням.

- Я трохи зайнятий, - видав нарешті свою версію Віктор.

- Ким? – сердито поцікавилась я.

- Так це… Сестра приїхала.

- Ага! – долинув зі слухавки дівчачий голос.

Мене ледь не перекосило. Я так стиснула в руках пиріжок, що моя сусідка, злякавшись за збереженість свого гостинця, кинулась розтискати мені пальці. Шумно задихала, намагаючись трохи заспокоїтись, і крижаним голосом протягнула:

- Твоїй сестрі сім.

- То це двоюрідна, - спробував викрутитись Вітя. – Ну, Оксаночко…

- Я скільки казала, що я не Оксаночка? – гаркнула я так, що, здається, почули всі в салоні. – Знаєш що, Вітю… - це промовила вже тихіше. – Можеш не приїжджати. Я сама без тебе в цій зимовій казці чудово відпочину. Зрозумів?

Насправді мені було дуже гидко і неймовірно хотілось плакати. Але показувати хлопцеві, здається, вже колишньому, що я ридатиму, доки він розважається з якоюсь дівулею, не хотілось.

- Оксаночко…

- І навіть не думай вибачатись. Не пробачу.

- Між іншим, - взвився Віктор, - ти сама винна! Чого ти вічно жмешся? Ходиш, як царівна, вся така недоторкана! А я теж мужик! Мені теж хочеться1..

- Та пішов ти, козел, - буркнула я. – Забудь про те, що ми зустрічались!

Ну от. Не дуже то й хотілось з тобою зустрічатись, паразите!

Я збила виклик і, виразно шморгаючи носом, полізла в налаштування мобільного, щоб занести Вітю до чорного списку. Ото вже скотина! Я звикла святкувати Новий рік в сімейному колі, тут повелась, вирішила, що пора змінювати звички. І задля кого я волочусь невідомо куди, ще й майже вночі? Тридцять перше січня, п’ята вечора, довкола жодної знайомої людини, а я рушаю до невідомої мені «зимової казки», щоб святкувати з якимись чи то друзями, чи то колегами Віті. Ото вже… Але повертати назад було пізно, а гуляти снігами в пошуках щастя – тим паче, ніхто мене додому не підкине, бо підкидати треба кілометрів так на чотириста. І чим я думала, коли погодилась, що Вітя сяде пізніше, коли справи свої вирішить?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 39
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сусід на одну ніч, Альма Лібрем», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сусід на одну ніч, Альма Лібрем"